Мамай сотні років тинявся степами-полями, втомився, заслужив право посидіти з вудкою над тихим плесом, потягти з келишка шампана, обняти чужу молодицю… Однак, сидить Мамай, попихує люлькою, мов бронепотяг під парами у тупику — пих-пих, дими пуска! Ось вирішить задачку з десятком невідомих, виповзе з тихого закутка і потягне Україну в майбутнє, у європъ!
