Євген Чесанов / Зі збірки «Залізо» (2006 рік)

Пісня пісень

Неначе хрущ в ясних кучерях,
Вітрець плутає у вербі
Гудуть над шляхом голуби.
За парканом куркуль вечеря.

Згасає день в очеретах,
Ковтнув червоне сонце обрій,
До двору входить вечір добрий,
Цокоче ложка по мисках.

Мугика радіво у хаті,
Немає місця в ній журбі.
— Ах! Та-ане сало на губі!
І губить слинку пес кудлатий.

Ланцюжний гавчику! Тобі
Не куштувати ласе диво.
— Дивитись в рота — некрасиво.
Ганяй-но луччє бліх собі!

Над стежкою тополі плинуть,
Мов полум’я смеркання тьмяне
Курча, дурне, невинне й невблаганне,
До столу лине.

Лиша дрібні слідки на скатертині,
Дзьоба вишиваний виноград
Й мальованих полумисків парад.
Ай-но, тікай! Пірната свине!

Суворий газда мача підливку,
Й скида курча: — До столу вспінеш!
Ось кіт — чухра об газду спину.
— Брись, ну-мо! Ще проллю наливку!

Ставок жонглює коропами,
Пахнить вечірняя імла.
Хоч птиця соловей мала,
І бугая сп’янить піснями!

Куркуль бурчить: — Даремна птиця!
Ізнову сон мені збива!
…Комар миліше завива!
Навіщо спродав я рушницю!

Бринить повітря варганцями,
Що цвіркуни дістали знов,
Вони співають про любов,
І нею діляться із нами.

Веселий місяць вирина,
Кумкає жаба у криниці
Таке Бровкові полювання сниться -
Аж киця спину вигина!

Щось в хаті глухо чавка. — Тьху-ти!
…Дружино! …Ні, хропе рівненько…
Та це ж куркульченя — гарненько
Жере під подушкою цукор!

Гармонія всім сущим править,
І множить суще божий твір!
Людина, птах, а чи то звір -
Усяк по-свому бога славить!


Місто

Красиві бачив я картини
Сумних, та гордих краєвидів.
Однак, на тлі архітектурнім
Рекламу луччє б я не видів!

Я ж чув хрипкий орлячий спів
Під небом осені глибоким!
Боги ж мої ви сивоокі!
Неоном кожен кут пробздів!

Не хижа ластівка серпами
Весінній вітер обжинає —
Це смайл-брехло, немов стреч-плівка,
Кайданом вулиці стискає!

Не люмінат, не розенкрейцер
З кампрачікосовим ножем —
Народ позбавив від проблем
Простий барига з щирим серцем!

Не кам’янії — голі баби
Лярвисто туляться до ока,
З бігбордів линуть на всі боки
І душать обрій! Чиї це вроки!

Тепер прозорий небокрай
Штрикають не лише церквами.
Ось місто — сяє між ланами,
Немов зігрітий пеклом рай.

Насравши посеред могил,
Нам хитрий Сем девіз направив:
Не будь дебілом чесних правил —
Прішол, увідєл, потрєбіл!


Знак честі

Бетмен викакав ракету,
Підірвав нам туалет
Совісті у нього нєту,
Хоч мужчина взрослих лєт!

Совість требує старатьця,
Щоб людей не зобижать,
Треба думать намагатьця,
Де чого не зіпсувать

Пан культурний — зна моменти
Прикладання рук і сили,
Бо космічні елементи
Напастять — лише дибіли!

Страсть до зовнішніх ехвектів
Підвела америкоса,
Хромосом набір дехвектний
Звів його по-під одкоса.

Хоч герой, та все намарно
Хоч крутий, однак задарма,
Спортив спорт хлопчину модний,
Ще й зіпсув майно народне.

Совість, міра — честі знаки!
Раз живемо, небораки!
Всує м’язами іграть -
Шо в сортирі бомби рвать!


Волошка

Ходим степом серед жита,
Сонце палає,
Жовтий вітер гарячий
Хліба випікає.

Хлібчик стигне, колос гнеться,
Жайворон із неба ллється,
Жарка піч златочервона
Синім оком сміється