Брати Капранови / Брати Капранови: «Коли нас називають «відмороженими націоналістами», ми розуміємо, за що»

Брати-близнюки Віталій і Дмитро Капранови – особистості помітні в українському культурному просторі. Якщо ви ніколи не читали книжок їхнього авторства або книжок видавництва «Зелений пес», яке вони очолюють, то певно мали можливість бачити їх у різного роду телепрограмах, куди братів люблять запрошувати через їхню харизматичність та дотепність.

Ми хоча й не телебачення, але так само не втрималися, аби не поставити братам Капрановим кілька питань.

- Ви нещодавно видали збірку публіцистики «Закон братів Капранових». Скажіть, це ваша перша книга, на обкладинці якої немає оголеного жіночого тіла?
Брати Капранови: На жаль, перша. Я сподіваюся, що остання, бо ми страшно не любимо цього. Але публіцистика це така хитра штука, що там не можна оголеного жіночого тіла. Тому нам довелося стати на горло власний пісні і видати книгу у такому ганебному вигляді.

- Ми знаємо вас як прозаїків, публіцистів і видавців, раніше ви займалися, і доволі вдало, бізнесом, маєте менеджерський досвід. Скажіть, є такі сфери, в яких ви не спеціалісти?
Брати Капранови: Письменник не може собі дозволити не бути спеціалістом в якійсь сфері. Письменник – це людина, яка моделює ситуації, героїв, вигадує сюжети, тому він вимушений бути фахівцем в усіх сферах для того, щоб йому просто повірили. От сьогодні в чому недолік молодої літератури – у тому, що люди не знають, про що пишуть. Тобто багато молодих письменників беруть інформацію з телевізора, і виходить пережовування пережованого. А письменник повинен багато чим займатися, багато що робити, багато де жити – тоді йому є про що розповісти.

- Тобто ви за такими критеріями відбираєте письменників, з якими співпрацюєте як видавці?
Брати Капранови: Звичайно, ми не беремо з них CV, біографію не перевіряємо, але ми діємо за простим дитячим принципом «Вірю-не вірю». Якщо ми йому не віримо, то все одно, бачив він це на власні очі чи ні.

- На Вашу думку, які ваші риси дратують оточуючих?
Брати Капранови: Нахабство, самовпевненість, зосередженість на собі... І як це краще сказати – не те щоб радикальність, але коли нас називають «відмороженими націоналістами», ми розуміємо за що.

- Хто вас так називає?
Брати Капранови: По-різному буває. Ну от, наприклад, на чат-конференції пишуть: «таких як ви треба в дитинстві...». Я, в принципі, розумію за що, але, об'єктивно кажучи, ми дуже толерантні та, я б сказав, ніжні люди. Просто нас двоє і цей подвійний натиск не всі витримують.

- А що вас дратує в оточуючих, особливо у журналістах?
Брати Капранови: Абсолютно нічого!

- Хто з сучасних українських літераторів, крім вас, звичайно, міг би стати ідеальним президентом і прем'єр-міністром держави?
Брати Капранови: Ніхто. Це різні роботи. Усі письменники, котрі ходили в парламент, припинили писати і більшість із них стали поганими політиками. Виключення, напевно що, Вацлав Гавел, але він більше науковець все-таки. Але ж ми не можемо вповні оцінити наскільки він вдалий політик. Піти в політику легко, повернутися – важче! У нас ніхто не повернувся з політики – всі скурвилися. Тому я думаю, що із письменників виходять погані президенти.

- Хто нині більш спроможніший в Україні – культурна еліта чи політична?
Брати Капранови: Культурна еліта на сьогодні тільки формується, бо культура як процес повсякденний була перервана. Тому вітчизняна культурна еліта на сьогодні це таке «махновське» утворення, і в цьому її переваги, і в цьому її недоліки. Переваги – у тому, що вона ще не одуріла, не зажиріла і не стала номенклатурою. А недоліки – що вона абсолютно неконсолідована, і у цій бойовій ситуації вона діє разом тільки у рідкісних випадках. А політики навпаки – вони разом діють дуже добре. У боротьбі проти культури вони ідуть щільними рядами, роблять одне й те саме. Там є розуміння і дисципліна.

- Це закономірно, що українські культурні діячі не потрапляють, як правило, на провідні місця у рейтингах впливових людей країни?
Брати Капранови: Чому? Потрапляють. От у рейтингу «Кореспондента» у Топ-100 щороку є обов'язково один-два письменники. На перших місцях, зрозуміло, футболісти і політики. А культура сьогодні не впливає на суспільство. Точніше її голос не чути.

- Тоді який сенс вам і всім іншим займатися культурою?
Брати Капранови: Звичайно, можна розгадувати кросворди, але ми не хочемо, нам це не цікаво. Справа в тому, що загибель культури однозначно веде до загибелі соціуму. Адже людина сформувалася саме як людина, а не тварина, за рахунок того, що у неї виникли інші бажання, окрім наїстися, напитися і поспати. Це те, що власне залишає нас людьми, тому загибель культури неможлива, або разом з людством.

- Ви колись дуже дотепно «постібалися» з політичної реклами, виступивши під час одного з телеефірів за право кожного пісяти рідною мовою. Як на Ваш погляд, у передвиборній рекламі-2007 ідіотизму побільшало чи поменшало?
Брати Капранови: Очевидно, що поменшало. Найголовніше, що не використовують вірші, що саме по собі прогресивно. Бо коли римуються «гори лайна» і «блок Литвина» – то тут рука сама тягнеться до пера. Але цього року найголовніший ідіотизм, що всі змагаються у тому, хто запропонує виборцю більшого, грубо кажучи, хабаря. Тобто, ми вам дамо стільки-то мінімальної зарплатні, а інші стільки-то. А особисто ми колекціонуємо національні ідеї від політиків – там теж шикарне іде змагання. Родзинкою цих виборів, було те, що всі вигадували Україні національну ідею. Страшенно приємно було дивитися на цей парад ідіотизму.

- А Ви зі своєю стратегією не збираєтеся теж виступити?
Брати Капранови: Ми для себе свою стратегію визначили, і на відміну від політиків її нікому не нав'язуємо. Політики визначають ідеї нам; у них дійсно манія величі, вони думають, що вони чимось і кимось керують, що вони можуть прийняти поправку до Закону Божого. Вони дійсно можуть похрестити Дніпро, як ті попи хрестили. Дніпро вже скільки років тече, а він його хрестить. Така сама і тут історія. Скажімо, приходить політик з відповідною освітою й ерудицією та говорить: «Люди добрі! Зараз я вам скажу вашу національну ідею. Нації тисяча років – вона не знає, а я знаю». Далі він відкриває рот, і щоб він не сказав, то буде маячня.

- І після цих слів ви будете знов наполягати, що вас ніхто не дратує?
Брати Капранови: Ні, політики нас не дратують, вони нас смішать. Головне – розуміти, що вони смішні, і не почати вірити, що з вуст якогось вельможного політика може дійсно прозвучати якась національна ідея. Дратують вони населення – от у чому біда. І люди так роздратовані політикою, що передбачити, хто за кого проголосує, не є можливим. А ми при цьому мусимо зберігати спокій і розумну голову, тому що у нас робота така – думати!!!

Дмитро Шульга, «Весь Кіровоград»