Kharkiv Klezmer Band і театр Арабески / Жадан, Барбара й «Арабески»

 У середу, 14 листопада, в приміщенні мистецького об’єднання «Дзиґа» вперше у Львові театр-студія «Арабески» з Харкова презентував свою виставу «Радіошансон – вісім історій про Юру Зойфера» на тексти Сергія Жадана.

Театр-студію «Арабески» 1993 року заснували студенти театрального відділу Харківського інституту мистецтв. Він давно зарекомендував себе як щось нове, скандальне й таке, що шокує. Востаннє театр побував у Львові два роки тому з виставою «Критичні дні». Актори так і не доїхали до нас у вересні, коли мали виступати на сцені Першого українського театру для дітей та юнацтва. «Радіошансон» – десята вистава «Арабесок» і друга – за текстами Сергія Жадана.

Зараз театр гастролює зі своєю новою роботою «Радіошансон – вісім історій про Юру Зойфера». Прем’єра політичного кабаре «Радіошансону» відбулася по всій Україні ще два місяці тому і спричинила, за словами організаторів, справжній фурор. Герой прем’єри – уродженець Харкова, австрійський драматург й автор кабаретних хітів Юрій Зойфер, який трагічно загинув у віці 27 років. Режисер вистави – Світлана Олешко.

Львів’яни мали змогу побачити, як каже Місько Барбара, бліду копію цього дійства у «Квартирі №35». У задимленому залі «Дзиґи» Барбара декламував поетичні тексти Жадана під звуки кларнетного соло Евгенія Фоміна із Kharkiv Klezmer Band.

Як завжди, текст Жадана всіх шокував. Якщо окремі його уривки можна вважати афоризмами та цитувати за влучність і глибинну змісту, то в інших час до часу траплялися лайка, опис найбридотніших проявів суспільства та людського єства, скандально-провокуючий тип мислення автора. «Ти можеш уникнути відповідальності, ти можеш грати за своїми правилами», – розгойдуючись із боку в бік, читав Барбара текст Жадана під відповідний музичний супровід. Молодь ледь помітними порухами губ повторювала сказане. У декого загорілись очі, дехто байдуже курив сигарети й пив пиво. Барбара із сигаретою в руках (яку, щоправда, називав папіросою), продовжував читати, а за його спиною на проекції вистави актори носилися із саморобним приладом для приготування «ширки», а згодом на сцені з’явились актори із великими гумовими ляльками.

Дехто з присутніх, не витримавши надто відвертих текстів Жадана й не менш відвертих сцен вистави, покинув приміщення. Проте таких було небагато. Більшість молоді уважно вдивлялась у кінокартинки й запитувала в акторів, коли ж вони виступлять із повноцінною версією вистави на львівській сцені. А на запитання, чому театр не декламує патріотичних текстів Ліни Костенко, Василя Стуса, Симоненка, Сверстюка та багатьох інших українських патріотів, Місько Барбара лише розвів руками.

Оксана Жила, «Львівська газета»