Ольга Бешлега / Чай зі Шрі-Ланки

Немає нічого кращого, аніж двоє людей,

що скинули маски і стали богами

у сутінках своєї кубічної кімнати,

залитої золотом сонного сонця,

а їхнє небо – біла безмежна стеля.

Зі мною ти не такий.

Вплітаючись у мій тихий вечір

після виснажливого гамору дня,

ти скидаєш не лише головний убір,

але і звичну для інших маску,

холодний погляд, лаконічність фраз,

чоловічу зверхність.

Але я обожнюю твою впевненість,

тому її ти залишаєш.

Ми п’ємо зелений чай із Шрі-Ланки,

насолоджуємося млявим пейзажем

багатотисячного міста з олімпу

нашого дев’ятого поверху.

Зі мною ти посміхаєшся душею.

І це головне.

Немає нічого кращого,

за оголонесть душі.

За оголеність дотику рук,

слів, подихів і розуміння.

Якщо цей вечір останній,

я б не хотіла, щоб він

першим.