Ольга Бешлега / Чай зі Шрі-Ланки
Немає нічого кращого, аніж двоє людей,
що скинули маски і стали богами
у сутінках своєї кубічної кімнати,
залитої золотом сонного сонця,
а їхнє небо – біла безмежна стеля.
Зі мною ти не такий.
Вплітаючись у мій тихий вечір
після виснажливого гамору дня,
ти скидаєш не лише головний убір,
але і звичну для інших маску,
холодний погляд, лаконічність фраз,
чоловічу зверхність.
Але я обожнюю твою впевненість,
тому її ти залишаєш.
Ми п’ємо зелений чай із Шрі-Ланки,
насолоджуємося млявим пейзажем
багатотисячного міста з олімпу
нашого дев’ятого поверху.
Зі мною ти посміхаєшся душею.
І це головне.
Немає нічого кращого,
за оголонесть душі.
За оголеність дотику рук,
слів, подихів і розуміння.
Якщо цей вечір останній,
я б не хотіла, щоб він
першим.