Ольга Бешлега / Ратушеві сни

Ми зустрілися на зламі століть

Біля старенької ратуші,

Потріпаної війнами й роками,

Та все ж – живої, а головне –

Нашої.

Рідна ратуша у рідному місті,

Рівна бруківка й занадто слизька.

Ми тримаємося за руки,

Ковзаємо по ній, і наш сміх

Заливає темряву ген понад цим

Нічним шпилевим дахом.

Так дивно стояти на перехресті

вітрів, сторіч, ще міжвоєнних

кам’яних будинків,

війн і ярмарків,

на перехресті зустрічей –

й стривожено дивитися

один одному ув вічі,

відчуваючи всю велич миті,

відчувючи всю велич ночі

й тихих ратушевих снів.