Сергій Жадан / Qarpa: inЖИР in Rock
З Карпою дивна ситуація: складається враження, що критика їй взагалі не потрібна. Тому що ті, хто її, Карпу, люблять, на жодну критику не зважають – у них любов, і критика тут узагалі не при ділах. Але ті, хто Карпу не любить, на критику не зважають так само, по-своєму справедливо вважаючи, що жодна критика їхній ненависті не допоможе. Тому пишуть про Карпу мало, переважно пліткують, причому пліткують переважно саме про неї, а не про те, що вона пише-говорить-співає. І оце ось «пише-говорить-співає» справді важко роз’єднати, оскільки Карпа «по жизні» займається одним-єдиним заняттям, котре і можна, очевидно, назвати мистецтвом. Справжнім жирним мистецтвом. А почнеш класифікувати, де тут, мовляв, літературний процес, а де процес знімальний – обов’язково впадеш в занудство та моралізаторство, за яким нічого, крім твого власного нерозуміння діалектики шоу-бізнесу, стояти не буде. Тому і я не буду займатись мудозвонством та розводитись про те, що Карпа, це насамперед співачка, а ніяка не література, і що співає вона краще, ніж говорить, а малює краще, ніж читає. Одним словом – поговорімо про шоу-бізнес.
Скажімо, нещодавно Карпа, зі своїм старим-новим проектом Qarpa, випустила альбом інЖИР. І що з цього виходить? З цього виходить, по-перше, що Карпа з її харизмою може витягнути все – і власний проект, і молодьожний журнал, і музичне ті-ві. Що, в принципі, не може не тішити, з огляду на тотальну відсутність у наших реаліях більш-менш яскравих особистостей взагалі. Тому одна така Qarpa, на перехідному етапі культурологічного становлення, важить більше, ніж хор Верьовки, разом узятий. По-друге, тішить сам інЖИР. Тішить, насамперед, загальною притомністю, коли в творчому доробку музичного колектива можна помітити не лише справедливе і цілком зрозуміле бажання зрубити бабла, але й уміння з цього самого бажання постібатись. ІнЖИР підкуповує саме своєю самоіронією – від пафосних назв треків (SEX, &IF U DON’T LOVE ME – аякже, про секс вона співає: ви тексти ці послухайте), до наскрізних цитат, котрими ці треки пересипані. Карпа скільки завгодно може говорити про антигламурність власного «творчого доробку», проте стібається вона, як видається, все ж таки не зі світу продажнього шоу-бізнесу, а з того підлітково-порнографічного «дискурсу», який навколо неї, Карпи, утворився. Себто, не боїться стібатись із самої себе, що теж не може не тішити, оскільки свідчить про здорову психіку та міцні нерви піддослідної. І ви після цього можете скільки завгодно стверджувати, що це не музика, не лірика, і не українська, блядь, культура, але на всі ваші закиди завжди можна буде відповісти універсальним: «шо ти мене дрочиш, як не хочеш?», і ви навряд чи знайдетесь із аргументованою відповіддю. Загалом, лірика інЖИРу – це окрема пісня південних слов’ян, і той хто спробує далі таврувати Карпу за розбещення молоді, приводячи як доказ рядки її пісень, глибоко обламається, оскільки весь інЖир настільки стьобний і по-хорошому прибацаний, що розглядати його з точки зору Миколи Мозгового – собі ж дорожче. Доповнені грамотним саундом і навороченими аранжуваннями безсмертні рядки, на зразок «Що ж ти, сука, мене не любиш? Так і треба тобі, падлюці», або «профукав жирну Карпу, зміняв її на кільку», або «з тобою тільки можу говорити, бо решта тут дебіли всі», або «кожному мачо – по фаму-фаталю», або «ти такий, блядь, красивий, що я згодна залити у тебе весь всесвіт», роблять будь-які наїзди смішними, оскільки панк не піддається логічній критиці, панк піддається запереченню логіки як такої. А інЖИР – це друга панківська молодість Карпи, альбом, що драйвом і загальним стьобаловом нагадує вікопомну Курву, з усіма її плюсами та мінусами. І якби в цій країні був нормальний шоу-бізнес, то Карпу за її Qarpу давно би вже засудив союз українок, або конгрес українців, або українська молодь Христові, одним словом – хто-небудь засудив би обов’язково, сама Карпа заробила би на цьому свій мільйон, а пісні розтягли б на цитати вдячні пластуни. Але оскільки жодного такого шоу-бізнесу в цій країні немає і не передбачається, що інЖИР так і залишиться духовним набутком прогресивної молоді та нечисленних регресивних елементів, котрі виставлятимуть його, інЖИР, в якості чергового аргументу в ділі проти Карпи. Але діла з цього всього не буде. Карпину творчість не можна засуджувати за порнографію чи педофілію. Оскільки ні того ні іншого в її творчості немає. Там взагалі немає нічого, крім самої Карпи. Хоча вже цього достатньо, аби цю творчість любити. І так само достатньо, аби її ненавидіти.