Юхим Дишкант / арфи

Арфи, арфи мерзнуть…

Вороння дихає на бешкетне тіло співачки…

Зустрінь її, намотай павутинку на гілку вишні,

Стара казкарка побіля самого неба,

Далебі, ти дуже жвава і встигнеш,

Я люблю пити твою кавенцію із цукром,

Як сніг і слухати ніч,

Ти ж полюбляєш блазня…

Арфи, арфи мерзнуть…

І чутно спадаюче плаття,

Віконниці, що тремтять,

Мов груди розпусниці

Під пальцями чоловіка.

На душі лежать романси і вірять в тепло.

Арфи, арфи мерзнуть…