Vasya Club / Василь Гонтарський (гурт ВАСЯ CLUB): «Ми пишемо пісню для того епізоду фільму ПРЕ, де шахтарі їдуть у поїзді. Такий собі шахтарський блюз»

Саундтрек до першого фільму ПРЕ — проекту зі створення першого українського блокбастеру про події в Україні восени 2004 року — вже пишеться! Сьогодні ми говорили з одним із авторів музики до нашого фільму — лідером легендарного гурту ВАСЯ CLUB Василем ГОНТАРСЬКИМ.

ПРЕ: Ви вже ознайомилися з сценарієм?

Василь ГОНТАРСЬКИЙ: Звичайно ж, я прочитав короткий виклад — було цікаво, про що ж саме буде фільм і якою буде музика.

— І якою ж вона буде?

— Як завжди, з жартами і примовками. Легкий музичний флірт — з глибоким змістом, але спробуємо передати все у напівсерйозній формі.

— Це буде ваша пісня чи народна?

— Ні, моя.

— Знаєте, якому епізоду присвячена?

— Знаю кілька пісень, котрі присвячені певним епізодам. Пісня ще сирувата, і я поки що думаю… Це мав би бути епізод, коли шахтарі їдуть у поїзді. Такий собі шахтарський блюз.

— Якщо блюз, то головне почуття у пісні — сум?

— Кожна наша пісня передає не якесь одне, а різні почуття — і сум, і любов, і ностальгію. Ми намагаємося робити своєрідну текстову суміш, яка б передавала всі почуття, доступні гомо сапієнс.

— Гратимете самі, без запрошених гостей типу оркестру Збройних сил?

— Безумовно самі. Я пишу пісні, і мої колеги хочуть всюди грати разом. Це наші пісні, розраховані на виконання саме нашою командою.

— Ваша думка про події осені 2004?

— Я прокидався і пишався тим, що я українець. Кажу без усякого пафосу — ми відчули, що ми дуже кльова нація.

— На сході може бути трохи інше відношення до цих подій…

— Можу зрозуміти цих людей. Хоча люди в принципі всюди однакові.

— От пройшло півроку. Як тепер складаються ваші стосунки зі знайомими, які підтримували не помаранчевого кандидата?

— Жодних змін у стосунках не відбулося — ми дружимо як і раніше. Взагалі ж наш колектив намагається бути поза політикою. Ми просто намагаємося віддзеркалювати реальний стан справ — не більше того.

— Ви зараз грали в основному пісні зі старого альбому «Хіпан». Щось нове думаєте грати?

— А ми вже записали другий альбом!

— В тому ж стилі?

— В принципі. Ми там, правда, наприкінці трошки поекспериментували — зіграли класичний блюз, класичний хард типу Motorhead.

— О, зять Тимошенко теж грає в стилі Motorhead! Ви не перетиналися з його командою?

— В нас музика взагалі-то не така — ми не хардовики і не трешери, тому на подібного штибу тусовках практично не з’являємося.

— А як можна охарактеризувати ваш стиль?

— О, скільки разів я намагався відповісти на це питання! Нас навіть ска-командою називали, хоча ска тут і не пахне, і «шансоном з людським обличчям»… Можу сказати одне — оскільки я є дитям мегаполісу, то ми швидше граємо міський романс. Просто замість бандури чи ліри беремо гітари і труби.

— Чудовий стиль для епізоду з шахтарями.

— Звичайно! Та навіть для епізоду з будь-ким. До речі, ми позавчора приїхали з Донецька — збиралися провести там пару днів, а виступали цілий тиждень - приймали нас усюди просто на ура.

— Звичайні хлопці з забою?

— Хто з забою, а хто вже вийшов із забою, зайнявся бізнесом… В мене багато знайомих серед шахтарів, ми платівками обмінюємося — все нормально там із гарною музикою.

— Українці залежать від політиків?

— Якщо людина є самодостатньою, то вона не буде прогинатися під сильних світу цього. Якщо ж говорити саме про музикантів, то навпаки — сильний творець змушує політиків прислухатися до себе.

— Що ви побажаєте для ПРЕ?

— Щоб вийшов кльовий фільм. Мінімально попсовий… Як Кустуріца: хороша плівка, хороший гумор, класні актори — щоб усе було органічно. До речі, свою пісню «Чорна Гора» з першого альбому я присвятив головним героям Кустуріцевого «Підпілля» — кумам Маркові Дрену і Петару Попара «Чорному».

Розмовляв Павло Солодько, «ПРЕ»