Пропала Грамота / «Усе відбудеться за подільським сценарієм»
25 січня МА «Арт-Вертеп» та клуб MasterShmidt представляють концерт кам'янець-подільських фундаменталістів «Пропала Грамота». Якщо трохи більше року тому ця музична формація і могла вважатися в Дніпропетровську «темною конячкою», то цього разу сказати такого вже точно не можна. Для остаточного розкриття теми ми списалися з «грамотним» і ласим до спілкування Павлом Нечитайлом, попросивши музиканта розповісти про групу і майбутній концерт.
Давай для тих, хто ще не знайомий з вашим колективом, ти влаштуєш міні-екскурс в історію? Кілька нарисів, факти, які сам вважаєш більш-менш суттєвими у становленні «Пропалої грамоти», про життя, всесвіт і взагалі ...
Ми родом з 90-х. Ті роки в культурно-музичному плані подобаються мені значно більше, ніж сьогоднішній інформаційно-емоційний передозняк. На хвилі розпаду Союзу і передчуття Міленіуму навіть у нашому рідному і невеликому Кам'янці-Подільському відбувалися цікаві рухі... Було там груп 10, мабуть, які грали музику від хард-року до дез-металу. Навіть рейв був з фузовимі гітарами. Коротше, поле не нудне, вдобрене, було де грати. На останках двох формацій - «хмелі сунелі» та «Вовча Ягода» - створилася наша «Грамота» (тоді ми ще не розуміли, що це дурне назва).
Єдиним ненафталіновим фестивалем в Україні тоді була «Червона Рута». Оскільки в 1998 переможці фестивалю не вилазять з ТБ, юні таланти, зрозуміло, мріяли бути подібними до них. Ми поїхали на відбірковий тур величезним циганським табором - на сцені було чоловік 10, перемогли, скоротили склад до 5 чоловік, і в 1999 поїхали до Дніпропетровська перемагати. Перемогли й натхненно почали чекати ефірів і ротацій. Звісно, очікування затяглося і через півроку після фестивалю гурт луснув. Хто стрибнув до склянки, хто до Києва, хто за кордон ...
До 2004 року ми судомно намагалися щось там робити під різними лейблами в акустиці, поки не відродилися в 2006 як електрична команда. З цього року і почалося більш-менш серйозне ставлення до музичного процесу. Ось, мабуть, і вся історія. А для тих хто нас не чув - ласкаво прошу на наш MySpace (з єдиним застереженням - наживо це діло звучить щільніше).
Отже, майбутній концерт в Дніпрі можна з певною натяжкою назвати ювілейним? Усе-таки 10 років пройшло з дня вашого першого виступу тут ... Щось у пам'яті залишилося про ті дні? Про місто, про фестиваль щось розкажеш?
Про місто тих часів - навряд чи. Часу пройшло немало, щось стерлося, щось перекроїлося... А про фест що додати? «Рута» була, звісно, серйозною перевіркою на адекватне сприйняття реальності: напівголі, голодні, але цікаві лабухі з усієї України були поселені в готель на березі Дніпра... Для мене це порівняно, певно, з яким-небудь Вудстоком 68-го року чи якоюсь іншою викопною лолапалузою: навколо - палаючі голови і рознос повний в усіх сенсах.
Минулого року ви з Ніною Гарнецькою з «ДахиБрахи» приїжджали на «вертепівські» «Вечорниці» і навели неабиякого галасу. Що везете цього разу?
Для палких прихильників Ніни відразу повідомлю, що її не буде - не помістилася в техрайдер. А самі ми веземо матеріал з обох альбомів «Грамоти» і третього, який буде незабаром записуватися. Буде більше гітарної музики в стилі 60-70 років, без всяких там наворотів - рівний, чесний і потужний саунд. Можна буде й потанцювати, і поплакати. Постараємося максимально з людьми зрезонувати, не хотілося б утратити обличчя з подальшою сеппкукою...
У порівнянні з минулим концертом у нас багато що змінилося - ми навчилися виступати навіть без моніторів, я тепер можу стоячи грати на гітарі, раптом що... І не так голосно, як раніше. Загалом, з'явилися музичні відтіночки всякі... Все-таки рік пройшов, ми багато грали в різних місцях. Матеріалу музичного побільшало вдвічі. В ідеологічному і текстуальном плані теж ростемо... В ширину. Є хардкор акустичний, є боса-нова, є емо-пісні, але в цілому це, звісно ж, подільський фундаментал - масивні рифи, що перетинаються + права ідеологія з доброю посмішкою ...
Ну добрих посмішок у вас ще випросити треба, а от про ідеологію - детальніше, будь ласка!
Нас трохи втомила з одного боку хвиля кічу й попси, а з іншого боку - нафталінового пафосу. Нам здається, що оспівувати народних героїв, благодатних старців і красу природи дуже правильно по-Божому. Намагаємося не опускатися до нижніх чакр у творчості. В цілому наші пісні змальовують боротьбу в людині демонічного і божественного.
Хто перемагає?
Любов.
Особличчя серйозне зробив?
Ну не все ж жарти жартувати!