Василь Васильців / Василь Васильців читає Гаррі Поттера, співає про доктора Хауса і йде у своєму напрямку
Нещодавно до Дніпропетровська в рамках концертного туру завітав Василь Васильців - непересічна фігура у сучасній український музиці. Скільки б не казали про його обдарованість чи нездарність, це не завадило йому приїхати і привезти не тільки концертну програму, але й власну книжку.
Ти знову в іншому місті, знову співаєш для інших людей. Як ти ставишся до такої мінливості?
Мені в принципі подобається кудись їздити. Мені навіть більше подобається сам процес, ніж приїзд. Всі міста мені подібні на Львів, всюди знаходжу якісь окремі моменти звідти. Якось не відчувається, ніби далеко від дому. Хоча одного разу я їздив до Бельгії, і там мав неприємне відчуття, наче я так далеко від дому, і хто його знає, як добиратись назад. Коли подорожую Україною не маю дискомфорту взагалі.
Чи важко переносиш розставання з домом?
Ні, це відбувається не важко. Можливо, якби розставання тривало довше часу, було б важко. Переважно доводиться їздити на тиждень – не більше.
Тобто, довгих турів не плануєш?
Планую, але задумувалось так, що після Дніпропетровська буде концерт в Харкові і Запоріжжі. Але Запоріжжя буде через деякий час після Дніпропетровська.
Отже, майже ексклюзивний візит.
Так, я в Дніпропетровську уперше. Взагалі чим мені подобається кудись їздити – можливість змінити обстановку, побачити, чим і як тут люди відрізняються.
Яке з відвіданих міст запам’яталось найбільше?
Найбільше враження справив Київ. І завжди цікаво перший раз потрапити на всеукраїнське музичне телебачення. Так, коли я тільки починав виступати, чомусь в Києві мене краще сприймали, ніж у Львові. Взагалі, дуже цікаве місто. Другого квітня був мій концерт в клубі «44», і потім ми з фанатами після концерту гуляли Києвом. Мені показали різні цікаві місця, де я ще не був. З Андріївського узвозу показали містечко олігархів – розповідали, що в тій ямі колись був цвинтар, а зараз все забудовано. Це викликало такі химерні відчуття.
Які особливості твого виступу в рамках цього туру?
Раніше я виступав з бас-гітарою, тепер з електроакустичною. Також думаю поступово вводити клавіші у концертні виступи. Я вмію грати на фортепіано. До речі, зараз я співпрацюю з рівненською групою «acloneofmyown». В Києві, власне, першу половину концерту я виступав, як завжди, сольно, а другу - з цими хлопцями. В найближчих планах разом подати заявку на Таврійські ігри. Зараз ми з «acloneofmyown» записуємо п’ять пісень. Якщо організаторам вони сподобаються, будемо виступати там.
Звідки пішла назва «ЕкшнТур»? Це - маркетинговий хід чи натяк на численні перформанси?
Перформанси будуть, звичайно. Але, взагалі, «Екшн» – це дія. Вибухи машин, як у голлівудських екшнах, необов’язкові, але дія точно буде. Мої пісні, там, де б не виступав, викликали в слухачів дикі емоції. Саме люди і створювали цей «Екшн». До речі, якщо дивитись фото з концертів, фотографують не стільки мене, як реакцію людей.
Які в тебе були спільні проекти з іншими музикантами?
Я завжди хотів створити групу, коли ще тільки починав писати пісні, збирав різних музикантів. Але так і не склалося, тому і почав виступати з мінусом. Нещодавно зібрав групу з Інтернету. Знайдені мною музиканти приїхали з Києва. Ми разом зіграли концерт у Львові. Але я побачив, що дуже добре така група не звучатиме, тому зосередився на співпраці з рівненськими музикантами «acloneofmyown». Нещодавно DJ Fantasy з Івано-Франківська надіслав мені свій трек і сказав: «Придумай слова на це, наспівай щось». Так з’явилась пісня «Доктор Хаус». Так само певно якийсь емігрант з України, що мешкає в Будапешті, вислав свій трек, і я написав на це пісню «Марта».
Чи не запрошували тебе на виїзні концерти для українських громад у інших країнах?
Моя думка, що перед тим, як їхати за кордон, треба стати відомим на Україні. І не думаю, що наші музиканти мають шанс прорватись за кордон, як повноцінні учасники того музичного руху. Там на нас ніхто не чекає..
Дуже часто творчі люди не тільки співають, а й малюють, ще щось роблять. Чи немає планів стосовно інших видів творчості?
Я так само трохи малюю, але виходить в мене не дуже. І досить часто роблю кліпи до пісень на просту домашню камеру. Так, написав сценарій для кліпу на пісню «Дуже близько», презентація якого входить у мій «Екшн тур». Це, власне, пісня з нового другого ліцензійного альбому.
Хто брав участь у оформленні диску, часом, не ти сам?
Ні, його робив Андрій Кльон, якого я також знайшов «вконтакті». Він, як виявилось, раніше займався ілюстраціями до журналу «Молоко», в який я півроку писав рецензії на диски. Я оголосив в Інтернеті невеликий конкурс на те, хто запропонує краще оформлення диску. Робота Кльона сподобалась мені найбільше.
Який найбільший зал тобі доводилось збирати?
Найбільше людей прийшло мене послухати у Львові. Був концерт у провулку Крива липа, тоді зібралось до двох тисяч людей. Тоді ми займались благодійністю і збирали кошти на ремонт провулку.
Якщо мистецтво може зібрати кошти на ремонт Кривої липи, чи віриш ти у те, що мистецтво може змінити людей на краще?
Звичайно, що вірю, воно і змінює. Бо що ще може змінити людину, як не мистецтво? (Показує фотографії з концерту в провулку)
На першій же пісні порвалась струна.
Як ці люди реагували на твої пісні?
Деякі вилазили на плечі одне одному, інші – палили чоботи, було справді дуже прикольно - той концерт мені дуже запам’ятався.
Я дивлюсь, публіка на концерті, переважно, молода. А чи присутній певний юнацький максималізм в тобі, і які мрії з ним пов’язані?
Ну, звичайно, що присутній. Мрія - зібрати стадіон, який збудують в Києві до Евро-2012, а потім записати концерт на DVD. Ну, а після – збирати такі ж стадіони в Лондоні чи ще десь.
А як щодо мрій, пов’язаних з творчістю?
Постійно вдосконалюватись. І ще - донести меседж, що для творчості не потрібні якісь значні витрати. Наприклад, я запланував собі зняти фільм на просту домашню камеру. В мене є мрія, щоб в Україні знімали хороше кіно. Хотілося б, щоб наші люди були більш ініціативними, і щоб менше дивились на Захід, – нам їх не наздогнати, треба придумати щось своє і вже в цьому бути першими.
Якою є матеріальна сторона твоєї творчості?
Прибуток є, але він не такий вже і значний. Якщо пісні записувати в київських студіях, того, що заробляю, не вистачить навіть на один диск. Але заробляти у нас в Україні потрібно тим, яких показують по «М1». Існують певні стилі музики, які в нас є прибутковими за рахунок корпоративів. Але якщо хочеш чимось відрізнятись, на це розраховувати не варто.
Я знаю, що ти наступного року закінчуєш навчання. Чи доведеться обирати між музикою і роботою?
Так, після закінчення я буду маркетологом, і вже зараз суміщаю музику і роботу. Хотілося б, звичайно, займатись музикою. Але так бути не може – жити від концерту до концерту.. Повинна бути певна стабільність, щоб мати можливість обирати, щоб за спиною було два крила. Музика буде улюбленою справою, те, чим я буду займатись завжди. А маркетинг буде їй допомагати.
Часто музиканти є наочними посібниками для вивчення шкідливих звичок. Як у тебе з тим?
Не знаю, я не курю, не п’ю, і, мабуть, у мене шкідливих звичок нема. Спортом професійно не займаюсь, але хотів би найближчим часом взятись до боксу чи вільної боротьби. Ще в вільний час думаю пограти в футбол - у школі я стояв на воротах.
Не було відчуття втраченого дитинства через зайняття музикою?
У мене навпаки – відчуття того, що в дитинстві я забагато бавився. Що можна було б музикою почати займатись і раніше.
Ти багато пишеш і співаєш, а що читаєш і слухаєш сам?
Я фанат «The Beatles» і Гаррі Поттера. Ще можу назвати «Esthetic Education», яких я почав слухати після пісні «Vasyl Vasyltsiv». Між інших подобається група «The Killers», Madonna і Britney Spears.
А з книжками все складніше. Бо я майже їх не читаю. Саме тому мене і здивував Гаррі Поттер – я випадково взяв цю книжку і з задоволенням її прочитав. Я знаю, що існує багато різних письменників, але чомусь мене на них не тягне. Можливо, варто буде колись спробувати. На мою думку, все має бути природно. Звичайно що можна взяти, і прочитати спеціально. Але не зараз.
Чи вдається багато читати, дивитись кіно у такому щільному графіку?
Я думаю, всі люди, можуть час знайти, якщо того хочуть. Це відмовки, коли кажуть, що часу нема. Я справді не розумію людей, які так говорять. Часу немає тоді, коли немає бажання щось робити.
Люди, які багато гастролюють, досить часто продовжують мандрувати іншими країнами. Чи не було бажання поїхати на Тибет, як Ірена Карпа?
Я в Тибет чи Індію взагалі не хотів би їхати, і не розумію, що люди там знаходять. Хотів би побувати, в першу чергу, в Лондоні і Голівуді, бо Гаррі Поттера знімали дуже близько до столиці Англії.
Ти віриш у долю?
Я вірю, що кожна людина, маючи бажання, зможе досягнути всього, чого захоче. Я вірю, що якщо йти у своєму напрямку, то раніше чи пізніше ти туди прийдеш.