АртПоле / Глибоке білоруське PortMone
Для українських меломанів уже давно не є секретом те, що білоруська музика – доволі багатовекторна й гідна уваги. Наші північні сусіди можуть похвалитися як хорошим джазом, так і чудовим фолком. Так, серед представників академічного джазу варто відмітити акапельний септет «Camerata» та бенд «Apple tea». Білоруська музика була представлена і на багатьох вітчизняних етно-фестивалях (фольклорний колектив «НаГуаль», етно-гурт «Троица»). Саме на одному з таких фестивалів – «Арт-Полі» – українці вперше почули тріо з Мінська «PortMone», звучання якого – не стільки фолкове, як космополітичне, проте професійне і самобутнє.
Після дебюту на «Арт-Полі» гурт «PortMone» здійснив турне великими містами України, оминувши хіба що західні регіони, культурне життя яких призупинилося через сумнозвісну епідемію грипу. Столичний виступ тріо відбувся в арт-кафе «Авеню», яке часто збирає поціновувачів нестандартного мистецтва. Хоч музику «PortMone» можна назвати фоновою (адже це такий собі медитативний ембієнт), на концерт хлопців прийшли швидше меломани, ніж просто охочі відпочити. Та й самі виконавці виклалися на повну. Попри відсутність вокалу й стислість інструментального складу (бас, перкусії, акордеон), музика «PortMone» звучить несподівано насичено й яскраво. Мабуть, переважно через складні партії з варіативним ритмічним малюнком. Складається враження, що інструменти виконують власні автономні соло, які випадково зливаються у зграбну композицію. При цьому провідні партії можуть належати як акордеоністу Олексію Ворсобі, так і бас-гітаристу Олексію Ванчуку. Якщо додати до цього самозаглиблене відчуття ритму Сергія Кравченка, отримаємо звучання з одного боку придатне для академічних прослуховувань, а з іншого – для практик з йоги і цигун. Дійсно, музика «PortMone» надихає на споглядання і зосередження, тому дехто зі слухачів не оминув нагоди віддатися майже тантричним танцям. Щоправда, публіка відмітила деяку одноманітність музики. Проте, майстерність виконання компенсує відсутність «хітовості», про яку, певне, в контексті чілл-аутної акустики йтися взагалі не може. Дійсно, «PortMone» грають те, що не починаєш наспівувати одразу ж після концерту. Втім, є у них особливо яскраві композиції, які можна назвати візитівковими: «Castles in the sky», «Tuna», «River», «Sea»... Читаючи ці назви, доходиш висновку, що водна стихія мінському тріо справді небайдужа. Та й перший альбом гурту називається «DIP». Певне, хлопці натякають, що їхня музика таки глибока, і потрібно неабияк зануритися, щоби відчути її повноводність. Що ж, ми не заперечуємо.