Дослідження присвячене маловідомим сторінкам виникнення і розвитку українського епічного співоцтва. На основі архівних матеріалів, наукових джерел і польових записів подається диференційований розгляд набутку „незрячого" кобзарського і „зрячого" бандурницького відгалужень української співоцької традиції. Значну увагу приділено аналізу взаємодії між кобзарством і бандур-ництвом у різні періоди історії, осмислюється перспектива функціонування традиційних співоцьких форм у сучасну пору. Окремі розділи присвячено визначним дослідникам епічної спадщини, подвижникам та ентузіастам виконавства на традиційних кобзарських інструментах. Розвідка відкриває цікаві матеріали сакральної „вустинської" спадщини незрячих співців, розповідає про окремі „паракобзарські" функції мандрівного співоцтва. Уперше систематизовано також матеріали з історії Слобідського кобзарського цеху.
Для викладачів і студентів навчальних закладів, народних інструменталістів, науковців у галузях мистецтвознавства, фольклору, літературо- та мовознавства, широкого кола шанувальників традиційної української культури.
Зміст