Сюжет з Ангелом і дітьми, зображений на давній німецькій листівці та репродукції із журналу, нині є іконографічною основою української народної картини «Ангел стереже дітей». У книзі зроблено спробу довести закономірність переходу сюжету з Ангелом і дітьми в українську народну картину – нову якісну фазу. При цьому висвітлюються зміни й перетворення іконографічного, образного та семантичного характеру. Фольклоризація сюжету, зокрема образів Ангела, прірви, дітей, спричинила посилення в ньому необарокових рис та ознак. Це посилення можна розглядати як відродження, чи генералізацію мотивів та елементів українського низового бароко в народному мистецтві кінця XIX–XX ст.
Зміст
1. Українське необароко ХХ ст. Еволюція чи генералізація?
2. Народна картина «Ангел стереже дітей». Ареал поширення. Витоки сюжету. Іконографія. Композиція. Стилістика
3. Барокові сюжети з Ангелом і дітьми. Ідейно-смислові мотиви, іконографічні риси
4. Рятівні функції Ангела та їх посилення у мистецтві й фольклорі доби бароко
5. Образ прірви й Ангела-хранителя у мистецтві доби бароко та в наступні часи
6. Казковий помічник як семантема образу Ангела. Діти та ініціаційний обряд
7. Семантичні підвалини образу прірви та містка-кладки. Діти та «будівельна жертва»
8. Ангел мистецтва бароко, необароко та стилю модерн. Порівняльні зіставлення
9. Бароковий образ Пелікана. Алегорія, символ, знак. Характер іконографічної, образної та функціональної схожості між Ангелом і Пеліканом
10. Жіночо-материнські риси образу Ангела в народній картині. Пошуки сюжетних аналогій у творах фольклору та в літературі
11. Фольклорний образ жіночого божества та його рудиментарна присутність в образі Ангела. Образ дітей. Апетропеїчна ідея та її розвиток у ХХ ст.
Примітки
Про автора
.