«Оріль» Юрія Буряка — з того неширокого річища творів української художньої літератури, де назву річки персоніфіковано, піднесено до високого рівня образу, освячено любов?ю: «Ворскло» Я. Щоголіва, «Зачарована Десна» О. Довженка, «Удай-ріка » О. Десняка, «Полтва» Р. Андріяшика. Бурякова «Оріль» природно вийшла з його попередньої книжки «Tabula rasa»: там вона сформувалася, звідти випросилася на волю.
Оріль для Ю. Буряка — жива душа й пам?ять, таїна і молитва, прощання й повертання. Ріка-дія, ріка-ностальгія, ріка-образ: вічних небес, одвічних земних тривог, щастя жити в його довічності та минущості.
До радостей і печалей Бурякової «Орілі» органічно й щасливо доточується орільянська графіка Олександра Нем?ятого, художника з Дніпропетровська (до книги увійшли малюнки серій «Ковпаківка. Оріль», 1999–2002, і «Липнева ніч. Оріль», 2008–2010).
М'яка палітурка, 95 с., 2011 р.
Лауреат премій ім. П. Усенка (1982) та ім. І. Огієнка (1996). Закінчив Дніпропетровський університет (1973). Представник літературного покоління «вісімдесятників». Автор поетичних збірок «Струми» (1982), «Брук» (1985), у яких виразно простежуються с