"Він пригортав жінку, у якій міг дозволити собі розчинитись, щоб відродитись знову. На її грудях мить останнього пестливого дотику й спалаху нового жадання зливалися в єдину миттєвість ніколи досі незвіданої розкоші". Ці слова з повісті "Повернення Казанови" могли б слугувати камертоном до всієї книги австрійського письменника-імпресіоніста Артура Шніцлера, якби її не пронизувала тема трагічності людського буття: неспроможності старості повернути молодість.
З німецької переклала Наталія Іваничук
Зміст: