Як це — коли давні друзі тебе не розуміють, а нові не приймають?
Як це — одного разу виявити, що ти пам’ятаєш події, які ніколи з тобою не відбувалися?
Як це — любити людей, яких ніколи не зустрічав?
Як це — з кожним днем спостерігати, як під ногами осипається твій маленький і затишний світ, А ЗА НИМ ОГОЛЮЄТЬСЯ ПІТЬМА КОСМОСУ?
М’яка палітурка, 296 с., видання 2006 р.
На початку нового тисячоліття у в’яло текучому сучукрлітпроцесі сталася помітна подія, привід для дискусій, як мінімум, на кілька років наперед. Привід на ім’я Любко Дереш.