«Київські казки»
Намалювала Тетяна Семенова ЗМІСТ
- Солов’їїна казочка
- Казочка про голубів
- Бузкова казочка
- День, що не має кінця
- Пектораль
- Пригоди кози Дерезовської
- Як Мурко ходив на виставку
- Про Лису гору, відьом та дівчинку-балетницю
- Небилиці про рукавиці
- Ялинка на Труханівському острові
- Снігові колядки
Колись давно школяркою-п’ятикласницею я вперше побачила Київ. Було то взимку, а зима тоді випала безсніжна й безнадійно сіра, звечора розкислою дорогою я добралася до поїзда, а вранці… Мені здалося, зо сталося диво: Київ явився як біла казка, по коліна засипаний сліпучо-свіжим, пухнастим, чистим снігом. Звідтоді я не раз переконалася, що Київ таки казковий. Він казковий, коли світиться білими свічками каштанового цвіту, казковий у пахощах лип та акацій, казковий у розливах купальський пісень у тихому сяйві осіннього листя й золотоверхих соборів. В ньому досі є урочизе Кожум’яки, те саме, де жив богатир Кирило Кожум’яка, і тече річка ЛИбідь і височіють гори Хоревиця, Щекавиця й Старокиївська, на яких збудували місто легендарні князі, й здімаються довкола нього загадкові двотисячолітні Змієві вали…
У Києві трапляється чимало незвичайного! Дещо з того я розповіла в цій книжці. Атож, ці історії я не вигадала, — я теж годувала редакційних голубів у будинку преси України, ліпила сніговика на Володимирський горі, була й на тій котячій виставці, де відзначився Мурко з гастроному, а Наталочка з тітонькою Орисею, професор Петро Петрович, пасічник дядько Богдан з Хрещатика — мої давні добрі знайомі.
Тож і ти, мій читачу, подивився на Київ зачарованими очима.
Це місто прекрасне!
Люби його!
Тверда палітурка, 95 с., видання 2006 р.
Про автора