«Фадо» португальською означає «доля»,
але передовсім так називається меланхолійна пісня, в якій вилився смуток за
безповоротно втраченим.
У книжці Анджея Стасюка фадо з’являється лише раз,
мимохідь, ніби випадково, але атмосферою тужного співу пронизані чи не всі його
оповіді. Бо героєм цієї книжки є людська доля, побачена й відчута з
однієї-єдиної, авторової, перспективи. Бо у фокусі кожної оповіді – ціле життя
і цілий світ, із його тривогами, радостями, самотністю, вдячністю, врешті – з
його спокоєм.
Переклад
із польскої Богдани Матіяш.
М`яка палітурка, 152 с., видання 2009 р.