Етнічна музика України

«Поліські музики» — DVD-box

37.00 грн.

Щоб замовити товар, вам необхідно увійти в систему або зареєструватися.

Традиційна інструментальна музика Західного Полісся

Традиційна інструментальна музика Полісся, окрім Карпат, найбагатша і найкраще збережена в Україні. Причини цього — як споконвічна важкодоступність реґіонів (болота-ліси та непрохідні гори, що уповільнювали зовнішні цивілізаційні впливи), так і велика роль пастушого господарства (що часто впливає на домінування в культурі інструментальної музики над вокальною).

На Західному Поліссі можна виділити три основні категорії народних музикантів-професіоналів, які й почергово представлені на диску: мандрівні співці, пастухи та «троїсті музики». Це винятково високообдаровані особистості, лідери у своєму оточенні, творці традиції. До декотрих треків додані короткі висловлювання самих музикантів як ілюстрація їх вискої життєвої мудрості, таланту й самобутності.

Професіоналами у найвищому сенсі були мандрівні співці — лірники (трек №1), що мали свої цехові організації зі всіма властивими їм строгими правилами — особливим процесом навчання, поділом території між виконавцями, знанням таємного жаргону тощо. Згодом їх традиції трансформовано і спрощено продовжили після Другої світової війни гармоністи (треки №№2–3), й до узвичаєного лірницького репертуару (головно релігійного, моралізаторського, треки №№1–2) додали твори на військову тематику (трек №3).

У пастушій і близькій до неї мисливській традиціях Західного Полісся нині дуже мало залишилося сигнальної та магічної музики (на збір худоби, на загін звіра, для захисту від злих сил та ін.), виконавці цих інструментальних жанрів надають перевагу творам для слухання на відомі пісенно-танцювальні (треки №№4–8) чи звукозображальні (трек №9) мелодії. З інструментів використовували самозвучні: «клекота», дзвоники, «шарахуни», «тарахкавку», «фуркало»; духові: «піскалку», «дудку», «свистілку», свисток, «вабик», «ріжок», ріг тощо.

«Троїсті музики» (привнесений термін, на цій території — просто «музики») існують тут не так давно, лише кілька сторіч. Найдавніші склади ансамблів були: 1–2 скрипки і решето; 1–2 скрипки, решето й бас. Згодом, після Другої світової війни, у деяких місцевостях решето замінив бубон, а також додалися контрабас, гармошка, акордеон, баян, кларнет, мідні (окремо були й духові «оркестри») та електронні інструменти. Гурти чи поодинокі музиканти з них виконували обрядову (сімейну, календарну) та позаобрядову (танцювальну, розважальну) музику (на диску ці твори розміщені саме в такому порядку). Основою і найчисельнішою частиною їхнього репертуару були давні місцеві танці: Крутак (треки №№16–18), Козак (треки №№19–20), Солоха (трек №23) й ін. та інонаціональні пізнішого походження, найпопулярніший з яких — Полька (треки №№24–26).

В історичному розвитку «жива» інструментальна музика, активно існуюча в першій половині ХХ століття, у другій почала поступово обіднятися і зникати: особливо це пов’язане з модою на електронні інструменти, які замінили акустичні. Окрім цього, відпала потреба в більшості стародавніх обрядів або магічно-символічних дій з участю інструментальної музики. Декотрим стимулом для хоч якогось існування народної інструментальної музики сьогодні стала участь у фестивалях (треки №№13, 18, 24, 27, 28, 33, фестиваль «Берегиня» у м.Луцьк), концертах, конкурсах і оглядах самодіяльних колективів.

Ірина Федун