1961-64 — викладач філософії в Гайдельберзі. 1964 — професор філософії та соціології університету у Франкфурті-на-Майні. 1971 — директор Інституту М. Планка з вивчення умов життя науково-технічного світу в Штанберзі.
Послідовник М. Горкгаймера і Т. Адорно, представник франкфуртської школи. Доповнив теорії школи ідеями психоаналізу, аналітичної філософії та сучасної соціології. Вивчав проблематику політично активної громадськості, значення істинної й хибної комунікації в суспільстві.