Роман Коваль народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівці Донецької області в родині вчителів - Надії Василівни Курило та Миколи Федотовича Коваля. Українець. Освіта вища медична (Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982 р.). Працював лікарем-інтерном 7-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом 10-ї клінічної лікарні міста Києва, терапевтом, старшим терапевтом та завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні м. Києва.
Від 1989 р. - член Української гельсінської спілки, редактор газети "Прапор антикомунізму", член редколегії газети "Вільне слово", у 1990 р. - редактор газети "Визволення", в 1991 - 1993 рр. редактор газети "Нескорена нація", від грудня 1993 р. - редактор газети "Незборима нація".
У 1990 - 1991 рр. - член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 р. - заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання "Державна самостійність України", а з 1993 р. до травня 2003 р.- незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року. Президент Історичного клубу "Холодний Яр" (від січня 1997 р.). З 1998 р. - член Національної спілки письменників України.
Автор 10 книг ("Гасла і дійсність", "Чи можливе українсько-російське замирення?", "З ким і проти кого", "Про ворогів, союзників і попутників", "Підстави націократії", "Філософія українства", "Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії", "Отаман святих і страшних", "Повернення отаманів Гайдамацького краю", "Трагедія отамана Волинця" - остання у співавторстві з Костянтином Завальнюком).
Упорядник, редактор та автор передмов (післямов) 12 книг ("Невольницькі плачі" Зеновія Красівського, "Українські герої" Анатолія Бедрія, "Героїзм і трагедія Холодного Яру", "Кость Блакитний, отаман Степової дивізії", "Записки повстанця" Марка Шляхового, "Медвин в огні історії", "Українська афористика", "Рейд у вічність", "Самостійна Україна" Миколи Міхновського, "Над блакитним Чорним морем" Леоніда Полтави, "Кубанська Україна" та "Кобзарі в моєму житті" Рената Польового).
Автор понад 700 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори. Автор циклу радіопередач "Отамани Гайдамацького краю" (2000 - 2001). Автор сценарію документального фільму "Незгасимий огонь Холодного Яру". Автор циклу радіопередач "Кубанська Україна" (2002 - 2003).
Має сина Євгена (1981 р. нар., закінчив поліграфічний факультет Національного університету "КПІ", здобуває другу вищу освіту на факультеті журналістики Києво-Могилянської академії), та дочку Олесю (1986 р. нар., студентка 1-го курсу редакторського факультету Національного університету "КПІ").