Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

Потік Афіші Галереї Статті Інформація

Автори / Гриця Ерде / Стриптизери

0

звідки береться упевненість в миті
я б не хотіла кликати тебе знов
вечірнього спокою
й зливи що легко дається

на отому городі до речі
стоять опудала як жебраки
що не можуть сягнути порічок
цікаво у що вони вірять

я б не хотіла кохати віру
50 дітей у мені кричать через паркан
я б не хотіла кликати віру
мати б її не хотіла
вона змушує час чекати на краще

вечірнього спокою
річкою якою запалюють втечі
пливла я

я б не хотіла
щоб хтось мене знов на собі переносив
камінням
бо хочу втонути

віра
я кохаю тебе
але я не хочу минати

я б запивала тебе водою
я б заїдала тебе попелом неїстівним
я б пальцями лізла до тебе
я б милась для тебе піною
але ти не для мене
віро

впровадьте в мені її

тут і опудала й люди
однаково не можуть нічого сягнути
цікаво у що вони вірять


1

я можу протягом всього життя
поряд себе відстрілювати незнайомців
деяких друзів і недругів
ти ж розумієш
кого я маю на увазі
тепло я люблю коли саме так
стіл і комп’ютер серед дерев’яного пірсу ввечері
думаючи про вічне
спокійно я зовсім не хочу романтики
ненавиджу зорі і парки
й розмови про вічне
мені не цікаво говорити з тобою про сенс життя
я хочу з тобою кохатись
о мій голий голий стриптизер сер
красиве тіло і ніжна дитяча душа
що мріє про діток і тістечка
я хочу з тобою кохатись
так по-північному — десь 3 хвилини
аби не змерзнути голою
білі прекрасні простирадла
я ж можу протягом цих трьох хвилин
відстріляти усіх стриптизерів
що траплятимуться

який же ти ніжний
я тобі схожа на твою матусю
чим?

невиліковні спогади про вечори у барселоні
і каталонське м’ясо
і хліб намащений томатом
я саме там тебе б кохала
а тут не час

не біле простирадло
зупиняє мене стріляти
я б так відстріляла пів покоління
таких стриптизерів
красивих як діток
з красивою не заграною душею
з чистим тілом без волосся й шрамів
як шкода
ні ти ж розумієш
музикою мене не взяти

колись маленька зацькована
із купою комплексів
зіпсована татом дівчинка
хоче помсти й розваги
розваж мене
танцями


2

коли в тебе в кухні і сперма
однаково пахнуть хлібом
чим мені дихати
якщо я поснідала

як інколи ти вмів кричати?
я не знала

і хліб — життя
і твоя сперма пахне хлібом
я збуджуюсь у магазині

я так багато хочу
і в мене фобія
побачити самогубця
в одній квартирі із собою
кожен раз коли ти кричиш
я боюсь вийти і побачити ніж
в твоїм шлунку

я боюся сидіти серед вбивць
ні за що
бо перед тим я цим ножем
собі відрізала шматок хліба
що пахнув твоєю спермою


3 війна

твої вилиці такі гострі анно
відкрий свого рота
назустріч швидкому ресторану
гарно пахне дешева їжа -
найдешевшою в світі
викликає у тебе сонливість

я чую анно як війна вбиває
твоїх дітей і коханців

я чую твій крик
бо немає болю
якого не можна було б зрозуміти

черга на спеку до сонця
черга стікає потом із вилиць
які такі гострі анно
від їжі якої нема

які такі гострі
що ними можна різати овочі
яких нема

ти ж зголодніла
я можу для тебе зарізати що-небудь
зернятко кави північного ранку
північного оленя в кавовому полі
куди тебе вилиці твої зведуть

анно
скільки дітей і коханців
у тебе забрала війна?

твоє чорне обличчя від вітру
без постійного місця життя
без постійного життя
прагне їжі
анно чи ти іще в черзі?


4

я могла б любити тебе все життя
я б вірила
доки ти знаєш
чого тобі хочеться завтра

блондин тобі не казав ніхто вчора
щоб ти її взяв
та ти б не повірив
що в неї хтось був і до тебе

але ж зараз вона взяла тебе
і зранку ти каву приніс
у порожню кімнату
і тепер ти блондин
шукатимеш знову її
на просторах які затопило
і тепер ти шукаєш її як тоді
не знаходиш нічого
крім себе в стінах
де була вона

заспокойся
я могла би любити тебе все життя
усе твоє чи моє життя

і тоді б мої діти мене не питали
чому саме так

я ніколи не думала що ти прийдеш
втретє уже не приходять

де ти
я б втретє тебе не впустила
ти б знайшов ледь опущені руки
на голову що посивіла

ти б знайшов моє серце
проріджене хробаками
і ти б з ним пішов
бо я нічого не вмію тримати -
мені ранили руки
і вони що різдва кровоточать

де ти?
що в твоїм робиться серці?


5

чи легко тобі
стоячки на ейфелевій вежі
в прозорім платті
свистіти так?

коли до твоїх ніг
так ніжно тулиться
маленька лиса такса
коли до твоїх рук мої вуста припали
коли внизу тебе чекає 2 таксі

а ти свистиш
і гризеш нігті
в темряві
в повітрі
нагорі

чи легко тобі?

— я вчора поховала сина
сьогодні думаю про вчора

я не читав твоїх думок
я не любив тебе питати
про що ти думаєш
та вчора
я вперше знав
що ніпрощо


6

я часом не знаю уже
коли ти на мене поглянеш
де ти а де я
я часом чекаю
на бога
що словами твоїми керує
на бога
що вірить тобі
і якому ти віриш

що це за бог?

я часом чекаю на стан
коли я вже не знаю
де ти а де я
а де бог
що руками твоїми керує
я думаю часом -
між нами щось є
і це щось от лежить поміж нами
й керує твоїми думками


7

— я шукала тебе постійно
позбавивши серце цноти
вже ніколи його не почути
тобі вже ніколи ще раз не доведеться
позбавляти його

ти пив в будапешті каву
ти пив в будапешті пиво

ти кажеш що я в середині
і кажеш що це неважливо

і ти ніколи не знатимеш
поряд я вже
чи ще десь далеко..

— колись
я цілував твоє лице
а ти стояла непритомно…

я твоє лице ще не цілував цього року
а ти вже стоїш як бабця
зігнувшись
сховавшись
і гладиш шершавою долонею мої щоки
(чи існують такі слова і такі руки?)
я не переставав цілувати твій ніс
твої вуха і інші не менш традиційні частини лиця
твої вуха менш традиційні бо слухають подихи
часті й нечасті
присвячені твоїй старості подихи
аби ти чула і знала -

як шкода:
я не знаю тебе і не пам’ятаю —
ти була у мене занадто давно.


***

я довго не бачила якого розміру
твої ступні і руки
лише долоні мали різну температуру
одна прохолодна і тепла
а друга гаряча
і вони по-різному мене торкались


***

ти ніколи не станеш
найвідомішим у світі архітектором
бо все твоє самоствердження
в рудих вусах і білій шкірі

тобі байдуже що відбувається
і ти тільки знаходиш себе молодого
у моїх словах
і часом тобі напівсумно
бо якимсь із рудих волосинок ти відчуваєш
що може щось вдасться комусь окрім тебе
і ти вже ніколи не станеш відомим архітектором
ти можеш стати ще рудішим чоловіком

і як будь-який рудий архітектор
ти хочеш мене
як хотів в туалеті в двадцять два роки
пестити свої руді губи
чиїмись губами
молодими і хоробрими..


8

ті штуки
в великому животі
в великому вагітному животі
маленької дівчинки

хтось стоячи й тримаючи
її за руку поряд
заспокоював і клав
на синій холодний великий диван

бо їй в 18 ще захочеться
просто ходити не думаючи
що вдома на неї чекає небажана дитина
робить уроки і хоче їсти
коли немає що їсти
чоловік зовсім не той що хотілось би
розвязує японські кросворди
й кричить
„міла! я хочу їсти"
коли немає що їсти

тому зараз її кладуть на диван
і заспокоюють
а завтра вона чекатиме
на 18
і спокійно сидітиме в пісочниці
з начеб молодшим братиком
чи знатиме той її братик
коли-небудь
хто його мама

і слухаючи французький джаз
(колись всі так не любили чорношкірих)
в кафе на січових стрільців
зранку
як в якісному старому фільмі
коли їй буде 18
раптом згадає
що тоді зробив з нею
той дорослий дядя
їй стало тошно і божевільно
раптом вона почала не знати
як себе чути

якісна музика
братику ти так схожий на мене.
знаєш хто я?


9

їж водорості крістіно
їж свою морську капусту
худни вегетаріанець
холоднувате світло
в модних снах і стінах
ти елітна художниця з менхетену
снідаєш морозивом і кавою
колись ти ходила
в львівську школу № 28 
з поглибленим вивченням німецької мови
вечеряй сигарою
і соєвим біфштексом
прозоро худа
танцюючи в клубі
щовечора
ходитимеш потім
на спокійні побачення
з фотографом „days"
і рефлексії з твого не блискучого минулого
заставляючи часом
смикнутись коліна

і засинаючи в чужих обіймах
фотографа
що три хвилини
сонно тріпатимуться
від потягів в твоїх мізках
пальці рук

коли ти їстимеш морську капусту в бразиліа
знімки тебе
фантастично хороші
висітимуть
на модних стінах
над блакитним світлом акваріума
в гучній лабораторії
спокійного фотографа


10

твої діти є багато де. 
ти не встигаєш забувати проблеми кожного

восьмирічний хлопчик данило живе у львові
з татом і бабцею
співає в церковному хорі

шестирічний хлопчик джефрі живе в каліфорнії
з татом і бабцею
і добре їздить на поні

трирічний хлопчик хайнц живе у дюсельдорфі
з татом і бабцею
дуже гарний

тобі не хочеться
забрати їх усіх
до себе
з татами і бабцями
в будинок на воді у нідерландах
де хорошого ранку
можна зі спальні
ловити рибу

бо тобі не хочеться щоб всі твої сини
були маминими синками
як їхні татка

чому у тебе самі сини?
щоб нагадувати щоразу:
із чоловіками не щастить..


11

їм оновлені нерви
пальців і рук
про людей і їх животяри
про людей і їх нестабільність
мене заколисує крук

оновлені кубики
неякісно оновлені
розбиваються
боже ти мій
мої груди відщеплені
зраджують тулячись
до твоїх грудей

мої груди зраджують
впадаючи в зморшки
старого
колись непоганого
живота

хоч я лежу на білих простирадлах
наче немовля
й хтось губкою по одній
стирає з мого тіла
напівсухі краплини
мої невірні груди
ще зраджують мені.


***

стрептизери голими руками
змушували розливатись
кип’ятком п ногам твій голос
що буде далі зі мною коли ти підеш?

скільки усіх приручатиме голос
змученим запахом твоїм
і потом
і твоїм упертим рухом
пальців по мені

ти пестив мене коли я була гола
ти пестив мене напіводягнену
і одіту ти пестив мене

розпещена жінка не знатиме
що їй робити
коли ти підеш.


***

я знаю
що ти не прийдеш
і я хочу втонути
але ж раптом
ти завтра прийдеш
а мене вже не буде

я б приїхала до тебе
щоб посміхатись
і сміятись тобі
але раптом
ти чекаєш на іншу
де ти і де твої руки герою
ніхто не знає куди ти дивишся
щомиті
коли не хочеш бачити мене і жити
не бачачи мене щодня

я ніколи нічого не взнаю
бо сьогодні останній твій день
в мені
якщо ввечері я не зомлію
від тебе в мені
в середині
в серці
якщо воно витримає
ще хоч би мить

я не знаю
де ж твої руки
герою
ти двічі мене витягав
і двічі кидав
але як би я не кричала
утретє
втретє уже не приходять
втретє тільки приносять квітки.
я хотіла б
щоб саме ці руки
мене одягали опівночі

я б оце все сьогодні
відіслала тобі
але ж раптом ти завтра прийдеш
в нас народяться діти
і лише після того ти це прочитаєш?
що, ти знову підеш?
я народила від тебе дитину
і коли їй було 3 рочки
принесла тобі показати.
але ти не здогадався
чия вона…………………
я читаю сьогодні тебе
і не знаю
раптом завтра
ти уже так не скажеш?
раптом ти завтра не скажеш нічого..

коли ти прийдеш?
я покажу тобі
наших нових дітей…


***

я б кохав тебе ціле життя
але ти не кохала нікого
цілими днями розпещений сміх
все дзвінкіше лунав у середині
я ніколи не знав тебе так
як би знали всі решта
а я б знати хотів
я б хотів тебе бачити в залі
як танцюєш одна під напівзвуки
але ти танцювала з самотністю
я цілуючи руки твої
в тиші існуючій всюди
боявся що ти полетиш
ти танцюєш одна
серед натовпу відданих тобі
і собаки вилизують ноги
серед твоїх танцюючих ніг
і ти якось надмірно минала
ніби знаючи все неминуче
 — я ніколи тебе не кохала
в мене щось нерозкрите в середині
ми були її музами
всі до одного
і ми знали це
дивлячись якось на неї
й наші очі щоб не отруїтись
один одним
дивились на тебе знаючи
що ми всі лише так
тимчасове натхнення
і ти нас не впускала в середину
бо там мала
якісь не прориті місця
кожен з нас був твоїм
і ти була ніжністю
наших думок
ми всі знали якою
буває самотність
ми всі знали якою буває
ця ніжність і легкість
і ніхто не знав
звідки її ти береш
ми б кохали тебе
всі по черзі чи разом
але я тебе вбив

і тепер коли вже мої діти
від якоїсь минущої жінки
ненавмисне кохають
мені хочеться рук твоїх
і тепла
бо ти вміла себе віддавати
всім навколо
лишаючись відданою
своїй середині


***

я нічого не маю для тебе
сили не маю
для тебе
щоб знову тебе зачекати

я мужчина дорослий і дужий
що у дзеркалі дівчинку вбив
мої очі
приходь зачиняй
мої очі
які сили не мають
чекати тебе..


***

ти поклонявся моїй спині
як кішці кіт
я кожен раз боюсь читати
твої слова

що ти напишеш цього разу
і чи напишеш

проходить місяць
раз на день
я спокій свій десь гублю серед буднів

ти приручив і мій живіт
він їжу тільки з твоїх рук приймає

ти приручив і мої ноги
вони на голос твій лише ідуть

я так боюсь
і далі щось зникає
я так боюсь що зникну вся

й ніхто твоїх коротких речень
вже не прочитає.

 
 

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Народилась 1986р. у м. Львів. Живе та працює в Києві. Освіта: 2004-2007 Академія Дизайну, Львів 2007-до т.ч.

 

Коментарi

04 квітня 2006

майже плакав, буду читати ще

29 квітня 2006
я

Супер!

23 травня 2007

Дибільні картини,Дибільна поезія,Дибільна антиестетка і її шанувальники!++++++

07 листопада 2007

Віршики -чудові :)

Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска