Автори / Гриця Ерде / деденьмій
1
рідкісні люди качки з автоматами
ходиш навколо покритий матами
стрибучі овечки стригучий лишай
міста. купи міст. звалища містоманів.
снився мені кровокашляний дід.
2
якість. пишіть мені лист дрібним почерком.
викинуті книги й навколо біда
хтось придумав легенду про зміну на краще
а зміни нема ось на чому ми встали
цього разу сон не прийшов взагалі
ми не спали
3
а наступні дні ти шкодуєш наперед
пив би ті дні щоби їх не забути
та вони тебе знають
пив би знову вже тижні би пив місяці
та вони застрягають
ось на чому й стоять
я не знаю скільки треба з’їсти кактусів
щоби тіло проткалось як мох
5
важливо не втратити рівновагу
бо вагітність ноги вспухають живіт
ось ми знову не спали
і навколо наші тварини злизують наш піт
бо навколо без поту не було б ніяких запахів
все решта – рефлектор слюна
я чекаю а ти не виходиш бо там тобі також незле
ти ж кажи і я вже не чекатиму. тиск. голова. блювотиння.
6
нові речі. о де ви палкі нові речі
що мене б надихали на якість
чи знаємо ми що таке щастя
чи знає щастя що таке ми
7
чи ми часто думаємо хто такі люди навколо
хто з них хоче й не хоче жити по-іншому
хто з них знає своїх і не бачить навколишніх мас
хто з них любить своїх і ненавидить нас
хто серед нас нас за своїх не має
хто блефує
чи ми часто знаємо наскільки ми праві
чи ми знаємо – наше знання нас не рятує
8
а правда а реальність а де
я не плутаю сон і сьогодні
я плутаю завтра і зараз
а де ж нові цикли нові нігті де шарм
чи позитивно почуватись геєм-сутенером
з хутром на шиї і затемнених очках
коли ти жінка?
чи добре знати що твій шарм – твоя різниця
жіночого і чоловічого начал?
9
твоїй дитині пощастило що її нема
їй пощастило не мати такого батька
а вчора я бачила багато фотографій абортів
і сьогодні я б вже не сказала тобі нічого
твоя дитина - м’ясо
і шарм її в статевій чистоті – нікому не дала, нікого не хотіла
ніскільки не нагадила
нічого в тебе не взяла
(спасибі звісно за сперматозоїд)
10
ванни озонові твоя хотіла шкіра
сміття хотіли очі
тільки бажання об’єднало нас
вдень спав.
день а вночі пішов збирати на навколишніх деревах залишки ігуан
панцирі їх сніданків
їхні сліди на листі від дощу
11
озирнись
ми ж прекрасні
здіймаємося щобажання вище
навколо нас вже другий день утомлені коліна
нас руки все беруть та підбирають
неначе ми гриби
і як ми падаємо день за днем
я все думаю що такого в навколишніх людях
скільки ми можемо взяти з них інформації
і в який момент викинути
я все думаю де я поділа тебе
де ти змусив себе залишити
12
той оранжево-білий на стегнах рушник
недолугі невирослі груди
недосохле волосся і руки на животі
посвітліле небо зі слиною в обіймах
посвітліле небо зі слиною на лиці
два лиця тільки в той день щасливі
13
два потоплені втомлені рухи
у заплившій тріскою ріці
я тебе не сприймаю
ти знову русалка
іти щоб лежати я кіт
летіти пливти я личинка
щоб час знав також куди йти
щоб не бачити він не рятує
14
таксист возить клієнтів з ранку в ніч
вони його нервують і платять
він п’є і не відчуває потепління і крові
його не проймає звук пальців по склу
деякі плачуть їдучи
і він не має права запитати
деколи чекаючи на клієнта він думає
раптом зараз прийде моя доля
він чекає на долю
в машині
це жалюгіддя?
15
я б взяла тебе на руки та ти досі боїшся
я б пішла довго йшла в білім просторі
мені потрібні білі простирадла
білі думки
і тільки сніг мене задовольняє
я б взяла тебе та не хочу ворушити страх
16
ти просієш єдине святе що є у мені
і мені не залишиться правди
або залишиться тільки правда
і я не знаю що з нею робити
єдине свято це відсутність факту
бо лишається час. бо лишається впевненість –
завтра тебе теж не буде
17
як сьогодні. день завтрашній.
о пояснити як травити кроликів весною
о поясни ти як їх
як потім вичиняти шкірки
як їсти м’яско
як згадуючи репліки старих мисливців
іти на полювання знов
18
і далі буде
19
я обожнюю америку
вона велика і тепла
англійські дівчата танцюють собі на кордонах
і скоро все буде по-твоєму
віддамся твоїм незвично твердим рукам
деколи краще піти і відкрити вікно
деколи треба або розстібнути сорочку або одягтися в пальто
але ти би не змусив якби не хотів
тепер єдине що святе і свіже
на мить приходить і сохне шкіра
на мить вростає чи виростає
скільки нас хто і коли нас згадає
і помірність рятує і нерви рятують
і я тебе хочу крім всіх навколо
розуміючи слабкість бажаючи тіло
я б зараз від тебе що-небуть народила
кидаюсь в обійми
цілуючи губи
про що ти! о де ти! тебе і в нікуди
голод проймає і сохне шкіра
що зробити щоб ти знов прийшов
а навколо дерева і люди а навколо сни і портрети
а навколо немає й не буде розкажи мені де ти о де ти
сохне шкіра ти може й не прийдеш
я кличу тебе раз на місяць
і помалу вростаю знову
в день де сонця і снігу немає
я помалу вростаю в той день
сонце мене не проймає і ти спершись читаєш
спершись на руки. я руки твої по-незвичному теплі кидаю
знову дивлюсь а навколо америка
і дівчата співають голосно голосно
і танцюють хлопці серед доріжок піднявши руки
хтось риє намагаючись скинути шкіру
все нарешті виявляється неправдою
на наступний день ти кидаєш пити
на наступний день я мовчатиму
мені і цього достатньо знаєш о знаєш
деденьмій! деденьмій куди я себе намагаюсь подіти?
20
і мої дні забрали мене
таким якимось невесним
соковитим трансом опівночі
дивними звуками попід дахом
квітами засипаними снігом
куди ти куди
тебе тримає що тебе тримає
в америці
вертай назад через поля де трупи душ співають
співааааають
до тебееее
і пальці дивні мозку намагаються соватись у одязі намоклому
тримай усе моє тіло я віддаю животу і грудям
батареї потягів просвічуються і видно вантаж
який тримав нас досі
на поверхні
мати тебе недомила
мати тобі недоказала
мати тебе недобила
вовняна білизна бачить ковтає тебе
наскрізь пропитану шерстю овець
що я нагодувала перед ранком
що кололи мене своїми ріжками
недорослими недоніжними
21
потоки вегетаріанських снів
зриваються недоношеним болем
од крику мертвого ягняти
22
так хочеш знову встати на ноги й ходити ходити
доки не натерпнуть руки доки не потече слина
доки навколо буде холодна злива
доки навколо люди доки навколо планети
доки навколо немає нікого де ти
доки навколо окрім поганих новин немає ніяких
доки із тебе слиз витікає доки тебе шукають маньяки
доки хороше ніщо перетворюється в лагідне що ти
доки холодні руки доки нестримні щоки
доки навколо крім днів тижня немає нічого
доки нестерпні години вмирають гниють навколо
ти встанеш і підеш і підеш доки лежатиму поряд
23
немає знань найближчих твоїм снам
ти йтимеш далі
ідучи назад
ти плакатимеш за минулим
й завтра зайдеш дорогою у мозок собаки
ти маєш все але нічого не знаходиш
коли б тобі усе принесли і віддали
ти б не взяв
голандська земле
мені не можна
нюхати твоїх тюльпанів
я з користю проводжу твій час
співаючи твоїм голосом
107 років підряд
помилки
не здатні прощенням
сектанти плетуть слова і слова звучать
напівдивними напівлегендами
сектанти їздять на чорних биках
перед вікними серед рублених дерев
апельсинові хащі зі зміями
плекають ноги холодною землею
до якої ти щокроку
торкаєш єдиними пальцями
ти не хочеш приходу пристрасті
ти чекаєш незміність
чекаєш стабільність
знемовлений надсилений пес
риєш глибокими нігтями в пошуках їжі
свому світу
голодному зовсім
чекаєш шукати коли прийде день
і ти спатимеш замкнений в синій піжамі
найдивніше пахнутиме моя рідина
від тої хвилини
коли я побачу сидячи на марблі
грозу
24
ти живеш наче зломлений корінь
шукаючи грунту насправді нетребного
адже маєш багато корінчиків
я проходжу повз і легені здогадуються
твоєю присутністю
але очі не бачать повного плоду
пахнеш ряженим соком підпсутим
потім одразу лакостем
і тошність трохи підриває ноги
і ноги створюють ступні зі страху
вода нечиста тече втікає в пальці
торкаєш ними кінця вуха
шум
коріння в землі ворушиться мов кодло
шукаючи на обмеженій території
кротині яєчка
сліпі як потім
голодні як все
мильні від моїх стремлінь
я шукаю впевненості не там і загублений тон
викриває в мені рабицю
позбавляюсь часом і знов набуваю
ей, в тебе дивні сни, пліде!
зір часом так непотрібен
а за сонцем тікає твоя байдужість
засинає разом потім спливає
ти купляєш собі раз за разом активність
і її пропиваєш
25
постійно думаю як злетіти
на твоїх плечах шукаю зони
кістляві плечі так тиснуть руки
егоїзм сприяв виникнення стану жалюгідності
а потім вІйни, вІйни..
твій інстинкт самозахисту
намагається мене обійняти за голу спину
словами про треба’ пояснюючи
все дивнішим стає наближення осені
все глибше вгризається спокій і тримає за волосся двері
все сильніше я відчуваю у тобі потрійність
насолоду боротьбу і аморфність
аморфну боротьбу з насолодою
насолоду боротьби з аморфністю
боротьбу з аморфною насолодністю
26
із твоїм соромом спокій здається ватою
наслідком буде моя тобі воля
шиї дерев стікають соком любові
шиї дерев стікають холодним соком
очі збоку мають більш пристрасний вигляд
а пристрасть до риби
не означає нічого
ніщо не вплине на нашу з тобою чарівність
ми загубим її в листопаді наступного року
нашою метою буде квакання жаб опівночі
під холодним соком
стікаючої шиї необережного дерева
купи мені квітів багато щоб я захлинулась
27
ти приходиш і я вже не маю часу
сісти тобі на коліна
28
я варила зі снігу їжу
кохаючись зі світом
підчас хвороби
я не знаю звідки у мене стільки сили
я щоранку дякую землі
і щовечора знову її посилаю
я бавлюсь з життям
щоб воно не знало
чим мене скривдити
щоб не встигло
знайти в мені слабкість
я кохалась зі світом
і світ цілував мене в шию
Додав grycja 21 січня 2008
Про автора
Народилась 1986р. у м. Львів. Живе та працює в Києві. Освіта: 2004-2007 Академія Дизайну, Львів 2007-до т.ч.
