Автори / Гриця Ерде / сноу
***
коли ти отримаєш правду
вона вже буде звичною
і чи було таке
щоб ти чогось не дочекалась?
дуже все спокійно. коли ти чекаєш ти дочекаєшся.
говори до мене бо я засинаю назавжди
говори до мене говори до мене
стілл май хард із вейтінг йу
моя середина належить тільки тобі.
на! моя середина лежить в тобі.
а ти ложив на неї…
1
ніби цілуєш свої теплі руки
великі й мертві
і ніби гладиш груди
свої і теплі
і невже
кричати не захочеться?
так буває
коли нікого і ніде немає
і тільки руки й груди
залишаються свої
для того щоб заснути
у обіймах
хоч в якихось
2
ніби цілуєш вмерлі береги
які підняти чи розрухати не годен
тіла великого і теплого
й шматками сприймаєш дійсність
я даю – бери
та ти тікаєш
тебе хтось змушує
чи кличе без кінця іти
3
а я лишаюсь
поза часом
поза місцем
просто лишаюсь
до наступної нагоди
***
а ти навіть не знаєш
що я робила в твій день народження
інформації завжди більше ніж треба
і з нею ліньки розбиратись
ми обоє два великих і лінивих слизняка
СНОУ
поема
коли я йтиму у неваду
швидко і впевнено
на фоні сліду
я виглядатиму спокійно
як ніколи більше
я сиділа на піску
по дорозі у неваду
і спостерігала як зростає моє натхнення від нової музики
як не було води
і від того пити ще більш не хотілось
як дзвінки і гудіння
згущували повітря
як ставало темно і виходили на полювання миші
як від гілок падали непевні тіні
як метр за метром мене
розгрібало від голоду
як я це нове відчуття вливала в силу
як голод переріс у кайф
як думки
перетікали у думки про наді мною
як я розкладала фото
обдичь які з роками не вицвітають
перед собою
рядами
рядами які закривали пісок
і я йшла ними назад
відчуваючи
як моє нове натхнення
велич думок
і мізер в животі
викликає легкість
і ніжність мислення
часто ходити в неваду
щоб відчувати
частіше і впевненіше
яке усе велике й неважливе
я по дорозі в неваду
дивилась
як діти кохаються і виростають
як їх стає усе більше і більше
як гори світанком впиваються
і святішають хвилини
як виводять породу лисих котів
і вони стають одою легкості
я бачила
як жінки стають відьмами і заклинають
своїх чоловіків
на вірність
і спокійність
як дівчинка у 20 років
лежить худа й прозора як листок
і голову тримає
думає про кинуте й пробачене
я бачила як дівчинка із посмішки
робила культ
як наодинці її сни
перетворилися в жіночі
я там відчула
як старішає життя
і моє тіло так всихає і всихає
що пити вже не хочеться
я там відчула перші і останні дні натхнення
може почиститись і не писати?
як виникає цей гріховний стан
як в організмі змінюється склад
перед весіллям
весілля що без музики і звуків
і без слів
я йшла в неваду
поряд ішли діти
звикаючи до запаху мене
і палячи трави моєї дим
я знову бачила дітей
злих недолугих недоречних
як вони їли шкірки і ловили мух
як співали синхронно
чи різні пісні
як вони кохалися і виростали
і всі місця по дорозі
які я знаходила
вони осідали
як я бачила
знову і знову
без лінз
і гриби і навколишні очі і зуби
і відсутність когось
і руки на листках формату А4
я йду від тебе у неваду
по дорозі я розумію
що пісок це сніг
і під кінець останнього побачення
я починаю йти іще вночі
щоби іти по твоїм крокам
по твому запаху
по твому божевіллю
від часу не залежить куди йти
від часу вже нічого не залежить
я тебе не позбудусь
я просто позбудусь часу
а діти кохаються і виростають
я тільки бачу
як діти кохаються і виростають
і тільки діти знають куди йти
невада закликає і до зречень
і до загубленості
непотрібного смаку
ти натрапляєш на моря шарлоток
і тільки нюхати лишається корицю
цукрову пудру злизувати
і ковтати
свої тіла у люстрі
яке поправилось
чи то поправились твої тіла
я спостерігаю
як натрапляє знову новий час
і з ним немає що робити
проти сили
і з ним немає як порозбиратись
і піти
як новий час
приносить новий харч
і ти від нього не відмовишся
я б хотіла мати великого хаммера
мабуть тоді мої проблеми позникають
і байдуже що з’являться нові
я б хотіла мати швидкі ноги
швидші за хаммер
я відчуваю вібрацію від музики на склі
яке от от порветься чи то від збудження
чи то від безнадії
я бачу дні свої
я бачу свої дні і
я йду від тебе у неваду
невада йде від мене назавжди
і залишаються тільки короткі сни і мрії…
***
де ти тепер
однаково біло-байдужий
в китаї індії чи америці
що робиш з ким спиш і що п’єш
я лежачи і жуючи щось терпке
уявляю в китаї індії чи америці
твої кімнати
а може ти поряд
в однаково брудних
загаджених стінах
і коли вимкнуть світло
прийдеш попросити свічок
а я зачинюсь назавжди
щоби придумати
іншість для твого життя
***
ти плавно входиш
вулицями гнилих квадратів
і коли хтось кричить
ти новий
обертаєшся й чуєш цей крик
та вже виріс аби відповісти
ти просто входиш у моє життя
зриваючи завіси із пересторог
а навпроти
моє життя
куди до тебе
ніхто не входив
і де надовго
ніхто не залишався і не виживав
***
ось мої руки
ось мої руки
ось долоньки
звідки ж волосся
під нігтями
і їх уламками
***
ми пили з соломинок
бо так легше всмоктувати
жирні кільця на поверхні
соня
я говорила до неї
голосом повітряним
щоби вона не чула
щоб тільки чула ніби щось кажу
а вона затулила руками
обличчя своє нерозпродане
а вона затуляла його все сильніше й сильніше
і риси її нерозпродані
густішали поряд моїх повік
густа правда моїх повік
ти колись її їстимеш
ти колись з нею житимеш
та мене вже не буде
соню
***
слова товсті як бегемоти
сягають моєї дикості
і подиву
якось дивно усе складається
чому втеча постійно втеча
ніби приреченість когось добігати
на когось дивитись
когось обіймати
з-під лоба втечені миті
притискають маленьку дівчинку
в мені до стіни
з-під лоба лишається їм говорити
і все ще втікають слова-бегемоти
до мого розлючення
шукають там трави зеленої
шукають там слів
нових і нових
***
молодша сестра
у великому светрі
обличчям в петлі
я в їхні руки не зайшла
від спеки і від мух
я бачу десь на рівні шиї
светр здійнявся в небо
і ти голий
молодша сестра відвертається
ставить під стіл нопої
а ти все ще пристиджений стоїш
хоч пити хочеш
і лягає сестра
і холод помирає
і ти помреш
чи голий чи з руками
і чи на мить
чи ледь помітно
похитнешся
й підеш далі
***
таким був перший день мого життя
ти поряд вся закрилась і лежала
співали голоси як рік тому
чаї утоплені
утеплені твоїм майбутнім
і руки втоплені у складках живота
як ти потрібна і потрібні твої рухи
побудь зі мною
бо навколо стільки лохів.
***
я бачу тебе в різних головах
які середину з’їдають беззупинно
і бачу тебе в головах байдужих
в молюсках в небі в одязі в полях
і тільки ти сліпий як в перший день різдва
що у тобі безумством проявилось
твій довгий син хотів мене спитати
скільки у тебе крил одне чи два
ти загубився в довгім павутинні
хтось смокче силу а ти просто спиш
я бучу тебе я тебе
колись твоє різдво себе відчує винно
я бачу тебе я тебе втрачаю
у одязі й без нього але ти мовчиш
Додав grycja 21 січня 2008
Про автора
Народилась 1986р. у м. Львів. Живе та працює в Києві. Освіта: 2004-2007 Академія Дизайну, Львів 2007-до т.ч.
