Увійти · Зареєструватися
 

Учасники

Галереї

Потік Афіші Галереї Статті Інформація

Автори / Гриця Ерде / теорія сприйняття

(КАТАЛОГ МОЇХ КОХАНОК)

моя любове

ти стаєш усе досконалішою

сьогодні я їла мармеладні кораблики і думала про смерть

знову про смерть

моя любове

ти можеш мене торкатися доки я лежу у ванні і вода обтікає моє порожевіле (порозжиріле, поржавіле) тіло

я можу уявляти тебе в супермаркеті

де ходять божевільні

ти можеш запрошувати мене до себе у гості вночі

і казати що так буде краще

моя любове

ти можеш сприймати усе лише своїм світоглядом

тебе не існує нарешті.

я знаю – ніколи нікого не було.

я знаю – ніколи нікого не буде

моє лице кругле і маленьке. я доробляю те, через що мені буде дуже добре.

мертва голова корови

мертва голова королеви

і ми такі мертві-мертві, як пси на дорозі.

ненавиджу бога. обожнюю осінь.

2

я так довго чекав

місце де мене хоч хвилину не буде

і час коли немає сили встати знов у те саме лайно

ти прокидаєшся у світлі що зникає поступово

і ти не встиг закутати у своє тіло

гарячі руки від вчорашнього вина

я не сама

мене чекає завтра

коли я випю потанцюю і помру

випю до дна всю воду

витанцююсь гола

помру на досвятковому столі

посеред страв з якими в мене алергія

посеред тіл живих з якими в мене діатез

а потім я шукаю час

в майбутньому яке не володіє

нічим окрім сьогодні.

1 missed call from me

3

претендуючи на відщепленість

яка спершу заспокоює

залишається сумнівний осад

що все ще щось не так

ніде немає повноти

враження ніби зраджуєш сам себе усе певніше

і слова які стікають -

заставляють рухатись

хоча б

але для чого?

4.

я ніколи навмисне не ходила в місця

які б про щось мені нагадували

5.

я швидкоповільна в міру

цього разу кроки я чую всередині рота

6.

ліна була спокійною але сміливою

місячні в неї почались лише у 15

чоловіків вона не любила

любила затхле повітря в кімнаті,

не вміла знайти вимикач

у темному коридорі. ні разу.

потім пішла працювати в приймальню

якоїсь приватної фірми

і вийшла заміж за дуже начитаного громадянина

який потім надовго поїхав

вирішувати справи за кордон

і висилав звідтам по 100 доларів на місяць

і часом туфлі

на 1 розмір більші чи менші

а далі ще нудніше

чоловік не повернувся і до сорока

вона була одна поки її не знайшов

пристарілий філософ-цілитель

який змушував її приймати душ, контрастний,

готувати салати і бігати зранку

але вона на все погоджувалась

найбільше у світі їх хотілося мати дітей

яких мати вже не могла

навіть завдяки чудодійним дієтам

а чоловік-цілитель продовжував писати книги вголос

і водити її раз на рік у театр –

життя видавалось хорошою стравою

яку можна їсти

і бажано не запивати

ліна померла у пятдесят шість

від закупорки судин чи ше якоїсь лабоди

яку не відслідкував її домашній лікар

на цвинтарі стояло чоловік із 10

і ті плакали не так голосно,

щоб можна було зрозуміти –

нічим особливим ліна в житті не блиснула

7.

замовлення поступають усе частіше

тепер я - маленький суєтливий конвеєр

руки рухаються швидко-швидко

і слюна капає на серветку

спеціально наготовану заздалегідь

моя хіть змушує постійно дивитись на чужі плечі

що я роблю?

вирощую на свому животі японський рис

виношую у лоні рибу для сусі

канцелярським ножем зрізаю шкірку

навколо нігтів

мої робітники

мають 1 секретне завдання –

складати мою слюну і шкіру з нігтів

у пакети

8.

навколо багато людей з квітами у волоссі з псутими зубами

вони щасливі бо у них в жовтих кульочках

їхні сьогоднішні дні

пообсідали і дихають голосно голосно

шум їхніх розмов пробивається крізь шум коліс мінібуса

мінібар джульєтта

величезні груди його власниці

я уявляю що у мене такі груди

я бігаю з ними і вони підкидаються і трясуться

ти питав колись, яке це відчуття – мати груди

а я намагалась це тобі показати

59.

навколо мене багато дуже красивих

божевільних маленьких жінок

я б хотіла побути кожною з них хоч би по пів години

аби також зійти з розуму

і стати трохи більш малою

бо

вони читають хороші журнали

там де є вірші і гороскопи

і розповіді про нещасливе кохання

викройки для піджачка

і вишиванка з ісусиком

я живу в семидесяті. чим ні?

всі однаковою мірою щасливі

моя мама також живе у семидесяті –

має шуби і чоботи, має біле волосся

і хоче мати маленького кишенькового песика

сьогодні я виграла у неї в шахи 2:1

а голова просто забита ідеями.

ПРОСТОзабита. ше трішечки, гри...

усе навколо синтетичне тепле втомлює сюрреалізмом

хочу зробити багато пластичний операцій шоб не впізнали.

хіба так важливо у цьому світі мати красиві ноги?

може відрізати їх к чорту і приробити собі колесики?

і вигадувати людей.

не вигадуй людей!

тримати таблетку з повітрям під язиком не так просто

впорядковувати папки друкувати фотографії

а о шостій ранку черговий потяг

потяг це річ хороша!

не чесати волосся

не мати волосся

купувати нове

підлещуватись до кота

я заздрю тобі - ти пахнеш березовим соком

мною керує бажання

вставити ніч

у замерзлий рот

111.

чому я не пахну жінкою

з повним кошиком

запечених яблук

з повними пальцями

і ароматом вушної сірки

та інших недомитих впадин

не пахну жінкою

яка символізує розмноження і догляд

яка можливо має

ріденькі вусики

над верхньою губою

і маленькі акуратні соски

не пахну жінкою

що не збриває

жодного волосся

не підмальовує очей

бо ті й так надто темні

не дусить чорних цяток на обличчі

чому не пахну пересічним жіночим відчаєм

а щоразу сильніше пахну очима

повними світового жалю

короткими

ламкими нігтями

худою шкірою

накачаними ногами

молоком більш чи менш свіжим

чому не пахну сексом або простирадлами

чому не п’ю великих келихів вина

я хочу знати

як почати пахнути

гарною маленькою жінкою

і не віддалятись від світу

при появі

наступного присвячення часу

якимось зовсім не вічним ідеям

212.

збільшую деякі фото до розміру справжньої голови

і довго виціловую екран

*

ти хочеш виграти мій світ

від насолоди

яку уявиш

очі розпливаються в серйозне тіло

*

чи бліда шкіра -

ознака голубої крові?

*

чому мої нігті згризаються усе коротше?

мій кіт блистить лускою щойно зїдженої риби

оргазм душевний

капучіно кефір 2 сигарети за 2 дні

солодке серце і нестерпний біль у легенях

міняю вираз обличчя що 10 хвилин.

коли я під будь-яким синтетичним кайфом то стаю своєю мамою

і починаю виховути всіх навколо

я б залюбки

кинула своє тіло

на білу білизну

і змусила б масажиста поливати його теплою водою з медом

свято наступає тоді коли ти розумієш

шо від дечого уже можеш спокійно відпочивати

вчора я дуже хотіла бути дівчинкою років 13

з молочного запаху тілом.

сьогодні хочу бути сорокарічною архітектор кою

яка проганяє різний деконструктивізм.

паралельно втрачаю людей

але таке буває вже не пам’ятаю всіх

я знову хочу

постригтись налисо, писати мемуари, їсти пшеницю.

відростити бороду, жити в печері, вирощувати печериці.

проектувати спіралі, снити сни, малювати голих нервових жінок.

я не знаю, що з цього всього вибрати.

мабуть просто прикрашу кімнату

і зроблю коту

макарони з печінкою тріски і ананасами.

313.

ми вбиваємо одних і шкодуємо інших,

по дуже тонкому підсвідомому дарвінізму.

і язиком що висолопився й помер

намагаємось вловити хворобу

що вже втратила усі симптоми

емідемію що застигла немов желатин.

давимо на жаль, о як ми давимо на жаль!

колекціонери міст людей і непотрібних жартів!

єдине що могло народитись

в холодному душі після гарячої шкіри –

слякоть ніколи ще не сприяла любові.

гаряча вода з крану вбиває ті останні надії

якихось неясних людей...яких не згадаєш позавтра..

які залишили номери телефонів і зникли

я маленька добіса пошкоджена лань.

але...зима не приходить. а значить я і не вмерзну.

414.

якби грудне молоко було вирощене на соєвих добривах

воно б здавалося теж однаково корисним

я думаю, он ті яблука особливо хороші з грунтом

у якому лежать зелені ноги незрозуміло чим пяної дитини

поряд у хаті мати варить варення

з ревню, капусти, аґрусу і горобців

тоді починається вечір

я приходжу забрати дитину

невпинно тягнучи з грунту додому

співаючи хриплим, щойно невиспаним голосом:

"гарних слів залишається усе менше,

Чим говорити?

тим менше я відчуваю

чим більше я їм"

дитина виростає знаючи

що все навколо настільки ж чесне

як грудне молоко

ви теж так думаєте

але є велика імовірність

що це зовсім неправда

маленькі антенки і вусики

штрикають вас аби ви не забули -

усе, що ви думаєте, так насправді може не бути

вас змушують нюхати змушуюсь сюсяти

а найсильніше вас постійно змушують

купувати подарунки

яких ви не хочете дарувати

бо вас усе життя злегка нервує

відсутність нормального молока

і ви не можете зосередитись на інших потребах

бо головну потребу досі не скасовано

 
 

Додав grycja 21 січня 2008

Про автора

Народилась 1986р. у м. Львів. Живе та працює в Києві. Освіта: 2004-2007 Академія Дизайну, Львів 2007-до т.ч.

 
Коментувати
 
 
 

Гостиница Днепропетровск |  Светильники Днепропетровск |  Рекламное агентство |  Сауны Днепропетровска