Маша Колесникова — дівчина із внутрішньою міфологією. Вона вміє будувати повітряні замки, придумувати для себе випробування, долати перешкоди, що їх насправді не існує, та ще й писати про це вірші. Мене у її поезії приваблює та часом навіть підозріла легкість, з якою Маша видобуває із гіпертексту світової літератури майже підсвідомі посилання й алюзії — так, ніби у ній сидить маленький Андрухович і нашіптує влучний рядок. У таку поезію треба вчитуватися. Часом дитяча, часом аж надто відверта — але справжня. Глибока. Прониклива.
Мені подобається Маша Колесникова.