Автори / Стронґовський / Поезії
-практика
мізки прочисти смакуй нашатир
нафтові плями не висохне пір’я
поділу «ми» на «я» і на «ти»
знаєш слухай мабуть тсс…
шарфовий шурхіт зрастається зіпер
вогник в зубах взяти по пиву
трупик покладено нами присипано
солона мовчанка розтерта провина
все могло бути
все мало вийти
-монолог про кінець
стільки озиратися
розкладати на комплекси
визбирувати квасолю
але з дитинства
я
жив тоді в петербурзі
це таке місто в болоті
на козацьких кістках
там
не було чого їсти
тобто не те щоб зовсім
радше час від часу
як у піддослідних
ми жили
у непристойно розпухлому
домі на першому поверсі якого
було все що зараз назвали б
інфраструктурою
а тоді були крамнички
перукарня кінотеатр хліб
молоко м’ясо овочі
особливий інтерес тоді
викликало одне місце
в яке за чутками
мали завезти яйця
була дуже холодна зима
у повітрі якої
чутки розходились вільно
тому коли ми зайняли чергу
вона вже огортала
цей клятий сплячий хмарочос
від початку доби
щотригодини хтось із моєї сім’ї
біг повертати до життя
напіввідмерлі кінцівки
здається поруч
хтось таки не мав заміни
не пам’ятаю що сталося з ними
вже під ранок
коли крамничка відчинилася
і напівсонна продавщиця
почала продавати яйця —
не більше десятка в одні руки
люди почали штовхатися
інваліди билися з ветеранами
розмахуючи папірцями
підходила наша черга
ми не могли пробитися
ми були інтеліґенцією
і не мали пільгових посвідчень
котрі не допомагали навіть їх власникам
бо яйця закінчилися
продавщиця сказала що далі можна не стояти
черга обурилася
почалася бійка
інтеліґенція втекла грітися
бо за чутками
до крамниці «ковбаси»
мали завезти «ліверну»
і треба було очуняти
перш ніж стояти ще одну ніч
я нічого не писатиму про голодомор
я нічого не знаю про голодомор
навіть цю тему з гісторії України
здав на слабеньку трієчку
мені можна скільки завгодно брехати про голодомор
давай підемо звідси давай не будемо тут
я собі уявляю що було в хрестовий похід
чи буде різниця з нами коли і без нас
адже трагедія це коли в ляльки нема руки
і коліна болять якщо в церкві довго стояти
і справжнісінький жах коли клишоногий пес
простягає хвоста не бійся привіт я свій
а дорослі п’яно гигочуть спробуй ковтни
в роті пекма пече і хлопчик
ногою копає собаку і сміється
сміється сміється я плакав
ваґонами
янголи душі стонадцяти німбів
океан присмоктався до стогонів
Господа визнано винним
на ніби трьохсотому поверсі
у наркотичному маренні
диявол наочно вираховував
радіус ураження раєм
в Азії йобнуло цунамі
знаєте?
порушено цілісність
02 не викличеш
03 не знайдуть
голосові зв’язки за дев’ять місяців
нервова система в першій третині
вона це дізнається
вона цим стане
питання кресатиме до тиньку зі стелі
мамо
мамо
мамо
мамо
за що?
харчовим ланцюгом довіку прикутий
до прометея печінки приреченого
до кавказської скелі до скону вмурованої
в молот і серп російських імперій…
раби
забаганок
рабів
праця не робить вільним
скриня пандори не робить зла
їй жертвенні риби нутрощі пестять
жертвенні риби з видраним пір’ям
всі менше хочуть ходити землею
підпільні цехи з майстрування літання
підпільні цехи з майстрування літання
ікар помер задарма
ікар помер задарма
…я перерозвинена ящірка
я вдосконалений щур
мені ще далеко до водрості
на денці тарелі олімпу
наден ціта реліо лімпу…
-вірш без назви
без антракту
заплющити очі
можна відчути:
повіками
янголи
один з них ти
якщо
стиснути руку
між пальців застрягне
хвостик якогось демона
один з них світ
якщо
вдихнути глибоко
в легенях залоскочуться
неприкаяні душі думок
буде їм рай
буде їм пекло
-ще одна
енцефалоґраф
вимерлий тип людей
що слухають класику
на мильничних знімках
біолоґія / сплетені пальці
віру у вічність моменту
оточують
химери кінця століття
мутанти його початку
-вірш без назви
може
хрест на «разом»
може
плюс в актив
кожному
кожному
треба
заслуги шикуються в нерви
кожного
дня народження
столики
пультики
конвеєр з випікання
дірок для бубликів
в пакетиках з
американська мрія вбила лору палмер
їй мало
порожньо
від того муляє
нащо дірки від бубликів
найліпші дірки від бубликів
для
кожного
нагородимо
кожного
стертими до основи
гребсти напругу до відчаю
рити могилу всім негараздам
рити могилу всім негараздам
рити могилу всім негараздам
надгріб’я з піску проклеєне потом
хрестик із фоток минулого вечора
темрява з’їла всі стогони
світло иржавіє у траві
за коміром жолуді дерева роду
хочеш
посадимо?
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
Народився 25 травня 1982 року в м. Житомирі. Студент Житомирського державного педуніверу, очікується диплом редактора освітніх видань.
Мухарєв вилізло в інтернет? Мухарєв, ти ж кусок гівна. Щоб я тебе тут не бачив. Пойняв? Бо буде тобі німецький хрест замість джерела насолоди. Зустріти на "вертепі" Мухарєва - що двома руками у гівно.