Любко Дереш

На початку нового тисячоліття у в’яло текучому сучукрлітпроцесі сталася помітна подія, привід для дискусій, як мінімум, на кілька років наперед. Привід на ім’я Любко Дереш. Сімнадцятирічний хлопчик із маленького містечка піді Львовом опублікував спочатку у львівському андеґраундному журналі «Четвер», а тоді у видавництві «Кальварія» (договір на твір неповнолітнього автора підписували батьки!) свій дебютний роман «Культ».

І почалося. Захоплення: в українській літературі з’явилася нова зірка, наш Пєлєвін вкупі з Ніцше і Борхесом! Сумніви: а чи був хлопчик, може, це взагалі містифікація, колективний псевдонім кількох дорослих дядьків? Скепсис: юнак, мабуть, виклав у цій книжці весь свій невеличкий досвід, про що він писатиме далі? І застереження: дивіться, погубите бідну дитину, хіба вперше?..

На сьогодні Дереш, якому вже двадцять один, написав і видав ще дві книжки: «Поклоніння ящірці» та «Архе». Його твори миттєво розходяться на кволому українському книжковому ринку, перевидаються, перекладаються у братніх слов’янських країнах, а «Культ» уже возили на Лейпцизький книжковий ярмарок і продали не останньому німецькому видавництву.

Тим часом Любко закінчує навчання за спеціальністю «Облік і аудит» на економічному факультеті ЛНУ, веде здоровий спосіб життя, ввічливо спілкується з пресою і на рівних — із шанувальниками (за спинами яких під час роздавання автографів його годі роздивитися!) і геть не справляє враження зіпсованого або пригніченого раннім успіхом.

Яна Дубинянська, «Дзеркало тижня»

Учасники

pocketmind, May-Yul, markiza, a_lisa, OSEnn\', nady