Автори / Мар’яна Максим’як / Мамі…
Я не вмію писати про Вас…
Про уста Ваші, очі, красу.
Почуття всі, мов зграбний багаж,
Я тихенько до Вас занесу.
Пахне кавою кухня моя,
Пахне Вами старенький халат.
Як шкода, що я вже не мала,
Моя мамо, мій лагідний птах.
******
Плаче Бог рясним дощем.
Хтось збира
Зігріває гріх морозом.
Це пролог до вічних слів.
Лиш любові десь бракує
Й крихти віри, просто снів.
Плаче Бог… Ніхто не чує.
******
Сліди думок на білому папері -
Короткий відгук спраглої душі.
Он, бачиш, вечір зачиняє двері,
Гойда в колисці заспані пісні.
Шепоче вітер в білосніжнім вальсі.
Кружляє січень в всесвіті пустім.
Торкнулись легко, мов в цілунку, пальці…
Твоя зима наснилася мені.
******
шепотіла
потіла
без тіла
літала
вмирала
у тобі
втопилась
молилась
простила
відкрила
крила
собою
накрила
ла
а
воскресла
Додав Art-Vertep 22 лютого 2003
Про автора
Вереснева. Врожаю-86 на Тернопільщині. Дещо сумна і лінива. Майбутній теолог і журналіст. Люблю слово — бавитись ним, слухати його, вивчати і просто мовчати словами. Авторка поетично-прозової збірки «Solo душі» (Львів, 2004).
