Автори / Мар’яна Максим’як / Рекреації дощу

Неонове повітря вечірніх вулиць, пакет із всілякими продуктами, перші краплі вечірнього дощу, маршрутка, котра везе мене до тебе, в інший кінець міста… Я стукаю в твої двері, дзвінка у тебе немає… Ти відчиняєш і посміхаєшся мені. Ти справді радий, що я прийшла. Я це знаю. Ба ні, я це відчуваю. Цілую кумедно тебе у щоку і заходжу в твою квартиру…

На кухні смажаться млинці і наповнюють квартиру запахом смачної та може, трохи дивакуватої вечері. Ти відкриваєш пляшку червоного вина і весело підморгуєш мені. Із динаміків лунає голос Елвіса Преслі. Я вже не сумую, а весело махаю ногами, сидячи на кухонному стільці. Потім ми їмо з тобою млинці із грибами, попиваємо вино і я підспівую Елвісу. З тобою так добре!!! Мені аж видається, що то якась казка чи може, моя божевільна вигадка. Потім ми танцюємо на кухні, повикидавши всі стільці на коридор. Моя довга спідниця, мабуть, занадто довга, і ти кумедно плутаєшся у її полах. Потім береш мене на руки і я відчуваю, що до стелі вже зовсім близько. А потім… Чи то ми похмеліли від вина, чи, може, похмеліли від того, що так давно чекали на цю зустріч? Я топлюсь у твоїх обіймах і вимикаю всі свої дурнуваті думки.

Мені хочеться роздягнути тебе… Звільнити від того ярма, недоречного одягу. Твоє тіло не потребує переді мною ніяких масок. Тобі личить нагість. Ти потрібний мені такий, який є — без домішок чужого та непотрібного. Я цілую тебе. Я вже ладна втопитись у тобі. Хочеться вивчати тебе наосліп. Язиком. Без кордонів, меж. Давай, сьогодні мені можна все.

Твоїми долонями малювати себе, пам’ятати твої пальці, а потім зникати… Ставати НІЧИМ. Безособовою. Дозволити тобі сьогодні все. Наповнюватись тобою, аж до бажання здуріти…

Не вимикати свого голосу.

А потім дозволити собі заплакати… Опісля…

Я знаю, що зранку все видавадиметься нам майже нереальним, але мені байдуже… Бо мені відомо, яким буде отой ранок, що прийде до нас після цієї ночі.

……

………

…………..

…………………….

………………………………….

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Вереснева. Врожаю-86 на Тернопільщині. Дещо сумна і лінива. Майбутній теолог і журналіст. Люблю слово — бавитись ним, слухати його, вивчати і просто мовчати словами. Авторка поетично-прозової збірки «Solo душі» (Львів, 2004).