Автори / Роман Ворона / «ГРАФІТІ НА ШПАЛЕРАХ»

СПОЛОХАНІ НЕВДАЧАМИ ДУМКИ

Сполохані невдачами думки
Як часто, ви ховались позатинням
Лишаючи у колах самоти,
Мене самого з інієм осіннім.

Гортаючи колекцію невдач
Переглядаю кожну, як останню
А битий, ще німецький програвач
Співає сумно арлекінське танго.


ГРАФІТІ НА ШПАЛЕРАХ

Породжені за дня питання
Знаходять відповідь вночі
Немов законспіровані завдання
Ти доручаєш самоті

Кастрюля кави, кілька пачок цигарок -
Твої шпаргалки неодмінні
І що не знайдено на сторінках книжок
Вичитуєш як надписи самотності настінні.


І ЗНОВУ НІЧ …….

І знову ніч …..
Порожня як і я -
Навпереміну кава з чаєм.
Своє загублене ім?я
Ніяк вночі не розшукаю.
Сто раз брав зошит, ручку поламав
І пультом клацав із реклами на рекламу
Немов, себе самого десь прогнав
В своєму світі ставши маргіналом.

В минуле зазирав — там не знайшов,
В майбутнє поглядав — і там себе не бачив.
Порожня ніч — я сам від себе десь пішов
Лишень не розгадаю, що це значить.


ШИЗОФРЕНІЯ БУТТЯ

Знервованим нидінням
Носився по кімнаті,
Чеканням і сидінням
Вбивались мрії в пам?яті

Чи острахом чи сумнівом
Робилося єство
Наповнювалось думами
Питливеє чоло

Чи десь ти оступився,
А чи не туди йдеш
І мозок мов напився
Спотворено реве

У мареві дві постаті
І кожна править свій -
Широкий шлях без остраху
Як путівник надій

Роздвоєним жаданням
Все цібенить душа,
Порожнім мудруванням
Вона співа вірша

Чи дві, чи три дороги?
Вдивляюсь в далечінь -
Недоспані тривоги
Запліднених хотінь

Несила розібратись
Куди прямуєш сам
Несила опиратись
Зтуманеним шляхам

Який із них обрати,
В які іти світи
Чи денно ночувати,
Чи співи й молитви.


НА БАРИКАДАХ ДОЛІ

У присмерковій зоні власних катаклізмів
Снуватиму повільно, тінню скрізь
Не взявши до уваги всіх колізій
Я вибуховий пристрій покладу під низ

І перегаром з аспірину і горілки
Дихну усміхнено, цигарку запалю
Обставини диктують нам помилки,
Так я обставини пластидом обліплю.


СУМНІВНИЙ ЗДОГАД

Напевне марення мої
Шукаючи просвітку
Водитимуть узагалі
Мене, як на підпитку

І всі мої напівшляхи
Разом з напівдумками
Складуться врешті в молитви
Сумнівної відправи.


СПИТАЙ СЕБЕ

Про що ти пишеш
і папір марнуєш
Невже не маєш
інших ти занять
Ти проповідуєш,
чи ти мандруєш
Чи просто хочеш
інше щось спізнать.
Що спізнаєш ти,
коли й питань не маєш
А якщо й маєш,
то боїшся відповіді знать,
Що так ретельно
за словами ти ховаєш
Дай відповідь
на апологію своїх занять.


***

Тихи тихо над землею
Шурхотітиму крильми
Танцюватимуть лілеї
Кольорові сни

Розгойдаюся на віттях
Барвінкових мрій
Поназбирую суцвіття
Кольорових снів.


***

Колобродою і сновидою
Ти блукаєш по місту вночі
І горілкою певно обридлою
Відшуковуєш серця ключі.


***

В змурованому місті
Де не лишилось дерев
Асфальтяних солістів
Вигокує концерт.


БЕЗСОРОМНЕ ЗІЗНАННЯ

Я художник, що не вміє малювати
Я поет, що не вміє мережити слів
То дайте мені, хоч якийсь ретранслятор
Я відкрию для вас свої власні світи.


***

Тобі дали мільйон шляхів
На кожному ти щось віднайдеш
Якби ж ти знав, що хочеш віднайти
То певно легше міг би обирати.


***

Ти є творець, чи ти є компілятор,
Що продукуєш ти у власній голові
Ти маєш право вільно обирати
Чи вже усе начертано тобі.


***

Крізь порване небо, дивлюся угору
Вгрузаю ногами в асфальтну мугу
І бачу як рушаться товсті підпори,
Що довго тримали самотність мою.


***

Покинута напризволяще
Позбавлена старих основ
Душа зробилася гуляща
І ходить в блуд все знов і знов.


***

Облудна позолота
Вкриває гін століть,
Немов німа скорбота
Урочисто стоїть.

Стоїть на шанування
Щоби прикрити глум
Брехні нашарування
І мазохістських дум.

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Народився у Києві ……і сталося це на Шулявці. Врешті, це має мало що значити, бо трапилась ця епохальна подія досить давно, аж у далекому, одна тисяча дев`ятсот сімдесят третьому році. Ріс. Далі, як і більшість з нас — вчився у&nb