Українська письменниця-„шістдесятниця“,поетеса.
Лауреат Шевченківської(1987),Антоновичів (1989),Петрарки (1994)премій.У радянські часи брала активну участь у дисидентському русі,за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», поява якого стала чи не найбільшою літературною подією року.
Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Відмовилась від звання Героя України