Піккардійська терція

Спочатку був пінг-понг. 15 років тому Славко Нудик  виграв турнір із малого тенісу в Володимира Якимця, а відтак і право на створення вокальної формації. Назву «Піккардійська терція» дали з міркувань про перспективу: мажорне закінчення навіть мінорного твору, а також дбаючи про прихильників: поважні господарі можуть використовувати її як лінгво-тест на рівень алкоголю в крові, господині – навчати молодь музикальній грамоті, а діти – вправлятися в логопедичних практиках. Попервах були спроби розбавити маскулінне середовище жінками, але після кількох прогулів та несерйозного ставлення останніх, формація остаточно перекваліфікувалася в патріархальний колектив.

За 15 акапельних років у творчому активі формації назбиралося понад 300 пісень найрізноманітніших жанрів (поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз etc), які виконуються 12 мовами світу.
«Піккардійська терція» стала унікальним та самобутній явищем в українській музичній культурі, -- говорить відомий співак Віктор Морозов, -- вона постійно працює над розвитком такого складного й рідкісного жанру як акапельний спів. Це потребує величезної роботи над диханням, над видобуванням звуків, бо якщо вокал співака «голий», не «захищений» ансамблем, то варто тільки трохи розслабитися, одразу вилазять всі недоліки. Але, на щастя, секстет із кожним роком звучить все краще. Водночас «Піккардійська терція» постійно формує добрий смак у публіки, підбираючи тексти пісень значно вищого рівня, ніж пропонує українське телебачення чи радіо. Вони ніколи не зупиняються на досягнутому, постійно шукають нових засобів вираження, відтак публіка їм віддячує великою любов’ю».
Завдяки тому, що на початку 90-х років минулого століття почала формуватися українська музична культура, «Піккардійська терція» формувалася разом із нею, закладаючи по цеглинці свої найголовніші принципи: удосконалювати манеру виконання, виступати лише «на живо» і створювати настільки емоційний матеріал, аби слухач міг разом зі співаками танцювати й сумувати, сміятися й плакати, ностальгувати й відкривати перспективи. Така багатовекторна творча динаміка та щирість почала давати результати доволі швидко. Вже через два роки після створення колективу, на фестивалі «Доля» у Чернівцях «піккардійці» отримали диплом, який підтверджує «кращість в усіх жанрах». Одразу після цього - гран-прі на телевізійному музичному конкурсі «Мелодія». Утім найбільшим досягненням для виконавців стало запрошення взяти участь у відомому міжнародному фестивалі акапельного співу «Vocal total» у Мюнхені. На той момент «Піккардійська терція» стала єдиним запрошеним колективом зі Східної Європи. За концепцією фестивалю, мусить відбуватися постійна ротація колективів, але «піккардійці» знову спричинили прецедент, бо отримали повторне запрошення. «Український шоу-бізнес, як і українське мистецтво пройшли тернисту складну стежину на шляху до своєї, нарешті повнолітньої, Незалежності, – констатує знаний продюсер Олександр Ксенофонтов. – Не так вже й багато митців змогли поєднати в своїй творчості і той шалений успіх, який незмінно веде до лав "команд першої ліги шоу-бізнесу", і ту натхнену неординарність, що залишає душі відкритими до вічного мистецтва, вічного пошуку, ім’я якому "творчість". "Терція" поєднала все це, і зробила це блискуче! Без них наша історія не була би збагачена барвистими сторінками, чистим кришталевим багатоголоссям Нової Української Ери. Не уявляю собі України ( і себе) без цих сторінок!»

Знаковим здобутком у своїх «15 акапельних років» «піккардійці» вважають те, що вони досі разом: голосові зв’язки мають ще величезний потенціал, художній керівник Володимир Якимець (у народі – Дональд)  – творчі ідеї, а менеджер Роман Климовський – достатньо прагматизму. Найбільшою проблемою, яку не вдається вирішити от вже 15 років – недостатня професійність деяких організаторів концертів, яка щоразу проявляється в чомусь іншому: від не налаштованого апарату на сцені до поселення сімох (із менеджером) «піккардійців» у двомісний номер.

За час існування формації, усім її учасникам тричі являлася любов: до своєї публіки, до своїх дружин та до футболу. Відтак найбільшою поразкою формація досі вважає ганебно програний матч (із майже баскетбольним рахунком!) монахам- васильянами, які мешкають в Римі, та якось гостили в себе формацію.
 
Автори, чиї твори стали основою пісень «Піккардійської терції»

В. Морозов, В. Коротич, І.Білозір, Б. Стельмах, Д. Сумарук, О. Шевченко, В. Івасюк, В. Симоненко, Ю. Покальчук, Е. По, Р. Бернс, Г. Апполінер, П. Верлен, М. Вовк, Т. Угрин, С. Раєвський, К. Гжешков’як, С. Нудик, В. Якимець, В. Цибулько, М. Хмар, О. Садова, М. Вороний, Б. Лепкий, О. Стасик, М. Міщенко, Стінг, Е. Клептон, М. Кеймен, К. Бальмонт, Л. Рубальська, Р. Скиба, В. Кінта, Є. Станкович.
 
Класики в репертуарі
 
Ф. Шуберт, П. Чайковський, Г. Бреговіч, Л. Дичко, Г. Манчіні, Д. Гершвін, Г. Гайне.
 
Географічний багатокутник виступів

Польща, Канада, Іспанія, Німеччина, США, Італія, Франція

«Футбольна терція»

Виконання гімну України «Ще не вмерла Україна»

• 1998 – матч Ліги чемпіонів між командами «Динамо» (Київ) та Арсенал (Лондон). Рахунок – 3-1
• 2007 – відкриття футбольного сезону у Львові 2007-2008 років. Матч вищої ліги між командами «Карпати» (Львів) та «Кривбас» (Кривий Ріг). Рахунок 3-0
• 2007 – матч між національними збірними України та Італії, які зустрічалися в рамках відбіркового циклу до чемпіонату Європи 2008 року. Рахунок 1-2.

Учасники

ceny_bab, Тім, Фантом, vodotyka, nady