Автори / Світлана Козаченко / Ну куди б я йшла...

***

Ну куди б я йшла,

ну кому б несла

свою тугу, на камінь зболену,

як найближчий ти,

найдорожчий ти

відмахнувсь-відвернувсь невдоволено?

Ну кого спитать,

де вербою стать –

сушить вітром душу роздерту?

Як же жить самій

в муці нелюдській,

і чиєї чекать мені смерті?

Ну, прийди й скажи:

“Не потрібна ти.

Все минуло, як дим у полі”.

Так не хочеш, ні…

Брешеш ти мені?

Чи й тобі вистачає

болю?

Додав mummy 06 липня 2009