Учасники

Автори / Роксолана / Осінь, або велике місто

Осінь, або велике місто

Бі-біп… бі-біп… бі-біп…

Підйом завжди о шостій. (А коли вікенд — о восьмій.) І з самого ранку, бажаєш ти цього насправді, чи ні, ти чуєш безліч потрібної та непотрібної, цікавої та нецікавої, необхідної та безнадійно безглуздої інформації.

«… гідрометеоцентр повідомляє, що найближчим часом на всій території України протримається волога погода, адже циклон, що насувається з півночі…»

— Доброго ранку…

— Доброго…

— Тобі сьогодні до лікаря?

— От чортівня! Геть забула… В мене зустріч вже призначена…

Ця інформація пре і лізе звідусіль.

«Хуан Карлос і Марія Біанка у серіалі…»

Ти навіть перестаєш розуміти, чи у твоїй голові думки твої власні, чи то суцільні відлуння чиїхось чужих думок, почутих ненароком, або спеціально, або те, що навіть не було власне почуто, а зачепилося у свідомості і тепер живе у ній.

— Зубна паста скінчилась…

— Ще одна радісна новина!

А тепер уяви, що на все це несамовите цілодобове пере інформування нашаровуються проблеми.

«Маг і Відьмак у сьомому коліні зніме порчу, допоможе вийти заміж, поверне втрачене…»

Проблеми, проблеми, проблеми…

Їх безліч. Їх навіть більше аніж у цілому здоровий хоч і пере інформований розум у змозі переварити. На проблему перетворюється все.

На роботі згорів чайник. Проблема. (Тому що ранок без порції кофеїну і ранком важко назвати)

— Ну ё-моё! Ну як тепер працювати!

— Що, чайник зламався?! Знову?

Начальник відмовив у творенні нового проекту. Проблема. (Тому що проект вигідний для обох сторін, а особливо власне для тебе. І як ти тепер скажеш ОТИМ шановним панам, які так і не стануть вашими партнерами, що все накрилося?!)

— Я сказав тобі «ні», отже, «ні». Без коментарів.

— Але б тоді моя зарплатня підвищилася…

— Найближчим часом і не мрій про це!!!

«Продам мобільний телефон б/у. Недорого…»

Шалено дорога кофточка стала погано сидіти. Це взагалі катастрофа.

— Ти що, знову схудла? Щаслива…

— Думаєш?..

— Може у тебе проблеми із травленням?

«Приватна Клініка „Радісне майбутнє“. Ми допоможемо вам. Ми працюємо цілодобово для вашого здоров’я…»

Про сімейні проблеми годі й казати.

— Що-що? До директора викликали? За паління???

Кінця-краю цьому не видно…

А загалом життя — штука позитивна. Якщо, звичайно, його правильно сприймати. От надходять, наприклад кілька смайлів по айсікью, і ти вже більш оптимістично дивишся на цей день.

Andrey: ;) Привітко, як ся маєш?

Roksolana: ;))) Та наче добре… А ти як?

Zlata: Привіт, дорогенька)))

Roksolana: Доброго ранку! Ти в офісі?

Andrey: ))) Відмінно. Зустрінемось сьодні?

І навіть кількість отриманої і почутої інформації перестає лякати. Зрештою, фільтрація (в будь-якому сенсі) не дурепами придумана.

«Телефонуй 777 і наші суперсексуальні леді й джентльмени розбудять твої найсміливіші фантазії…»

— Ти йдеш на вечірку в суботу?

— Я ще думаю… Не вирішила…

Або навіть так: ти раптом приймаєш рішення.

Roksolana: Я щойно вирішила звільнитися…

Zlata: Ти що? Не смій! Подумай…

Roksolana: Навряд чи я зміню свою думку…

Ну кому потрібна така робота, через яку не встигаєш на прийом до лікаря, де неможливо випити філіжанку кави, де нові проекти майже заборонена тема для розмови з начальством, не кажучи вже про зарплатню?!

Тим більше, варто нарешті згадати й про родину… Що? 6 пропущених викликів… SMSка від мами…

U spal’ni vidkleilisya oboi!!! Ti zmojesh priihati trohi ranishe z roboti?

Ну да, зможу! Хоч зараз! Я тепер — пані Безробітня…

«Новий бутік дизайнерського одягу! У самому центрі міста…»

От тепер можна і домашнім приділити уваги, і подумати про подальший розвиток власного Я, і про особисте життя, ще й сторонами озирнутися…

— Привіт! Ти чула, в анатомічному музеї відкрилася нова експозиція ембріонів…

Хоча робота була цікава…

Зате тепер з’явилося безліч нових можливостей.

«Нічний клуб терміново візьме на роботу стриптизерку. Вік від 18 до 30 років. Можна без досвіду роботи…»

***

Циклон-таки остаточно насунувся з півночі.

На початку листопаду випав сніг.

Він навіть не випав. Таке враження, наче його виплювали якісь трохи схибнуті боги, ховаючись за важкими темними низькими хмарами й гігікаючи над здивованими громадянами.

Так незвично.

Листопад. І листя падає. І сніг.

Листоснігопад якійсь, чесне слово.

Вітер 5–9 м/с.

Температура противна.

Плюс три.

Отже, за ніч цей мокрий сніг обліпить залишки того листя, що на деревах, вкриє землю, змішається з тим листям, що вже впало, і з багнюкою, і буде суцільне коричневе місиво…

Мабуть не таку осінь бачив Сашко Пушкін, коли написав про «ачєй ачираваньє».

А я от таку побачила.

Не золоту і не оксамитову.

А сиву й трохи самотню.

Гелоувін минув.

Боги гігікають.

Громадяни дивуються.

Осінь сивіє.

Комусь самотньо.

Листоснігопадає.

***

Andrey: Агов!!!То ми зустрінемось? Чекаю…

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003