Учасники

Автори / Сергій Жадан / І найменша дівчинка в Чайна-тауні...

Ці вірші класика разом із попередніми увійдуть до нової книжки «Ефіопія», що вийде найближчими місяцями. 

Нагадуємо, що побачити й почути Сергія Жадана наживо можна в проекті «Спортивний клуб армії» у Києві, Луцьку та Чернігові, але на цьому тур не закінчується, слідкуйте за оновленнями!

+ + +  

 

І найменша дівчинка в Чайна-тауні,

і старі баптисти в холодних церквах Мангетена

навіть не уявляють які зірки падають в наші комини,

і яке смарагдове часникове листя

росте на наших футбольних полях.

 

Це ось океан, без початку і кінця,

заливає берег, на якому стоять китайські їдальні,

і тисяча кашалотів ховається в ньому за піском і мулом,

навіки відділяючи мене від країни,

яку я любив.

 

Це ось чорні дерева в холодних снігах,

ніби африканки на білих простирадлах,

і на кожному дереві сидять птахи,

крикливі птахи еміграції,

співучі птахи вигнання.

 

А це ось я

кожної ночі

вві сні

вантажу свій пароплав зорями і пшеницею,

заповнюю трюми ромом і цикутою,

прогріваю старі машини,

так як топлять кахляні печі.

 

Вже зовсім скоро Господь покличе нас усіх,

поверне океанські потоки, пожене нас у темряву.

Ридай тоді за мною,

солодка морська капусто Америки,

так як умієш лише ти одна,

так як умієш лише ти одна.

 

 

+ + +          

 

Фабрики в дощі, ніби в жалобі.

Дощ над мостами летить, минаючи.

Сама потім вирішиш – зізнатись у хворобі,

чи хай собі живуть, нічого не знаючи.

 

Сама потім повернешся, якщо захочеш,

якщо забудеш про заборони.

Сидиш і спомини перекочуєш,

як перекочують порожні вагони.

 

І кожна розмокла рама віконна,

наче схованка спорожніла,

і дим виходить із високого комина,

мов душа із померлого тіла.

 

І дивишся довго, мовби востаннє,

на чорні коридори й верстати,

маючи відповіді на всі питання,

які ніхто не захотів поставити.

 

 

+ + +   

 

Час працює на мене – він мене убиває.

Все, що у мене є, і все, чого не буває,

я встиг сховати собі до кишень.

Я зараз найкраща мішень.

 

І навколо ніч вогняною лавою,

і київська траса десь під Полтавою,

і в кожній фурі тінями темними

ховаються перелякані демони.

 

І зорі зависають в напрузі,

і морок ховається в кукурудзі,

і душі померлих смертю страшною

тяжко літають над окружною.

 

І темно в їхніх очницях порожніх,

і гріються в кабаках придорожніх

нічної тиші дзвінкі оркестри,

і проститутки – добрі, як сестри,

 

і вбивці з вирваними серцями,

і діти з яскравими олівцями,

і кельнери з паленим алкоголем,

і відьми з гострим сердечним болем,

 

і перевізники чорної нафти,

і просто беззахисні їбанати,

і жовті біженці звідкись з Китаю –

я всіх люблю і всіх пам'ятаю.

 

І навіть якщо я забуду про когось,

чиєсь ім'я чи знайомий голос,

мені ще стане часу і нервів,

щоби згадати усіх померлих.

 

Тому літайте, мої хороші,

доки тривають ці ночі найдовші,

доки тягнуться ці дороги,

літайте попри всі застороги.

 

Я вигрібатиму між берегами,

я розберуся, врешті, з боргами,

я вириватиму вам гортані.

Доброї ночі, мої кохані.

Додав Art-Vertep 29 жовтня 2008

Про автора

Сергій Жадан (народився 1974 р.) — поет, прозаїк, перекладач, есеїст, органзіатор літературних фестивалів, рок-концертів, театралізованих перфоменсів та акцій громадянської непокори. Автор кількох книжок віршів та прози. Живе і працює в&nb