Гурт „КАРПАТЯНИ” (м. Київ)
“Карпатяни” згуртувалися 2004 року в місті Києві. Це були музиканти, які вже мали неабиякий досвід на сцені. В пошуках нового їх звело старе і, на жаль, поступово забуте – український пісенний фольклор. Зрештою, недаремно більшість учасників ансамблю є досвідченими фольклористами.
Репертуар гурту в основному складається з народної музики Гуцульщини та Житомирського Полісся, але у власній інтерпретації, на сучасний манір з використанням елементів шоу, театру. Музиканти активно працюють із стародавніми українськими інструментами: лірою, старосвітськими кобзою та бандурою, гуцульськими цимбалами, скрипкою, дримбою, бухалом та бубном. Також в музиці “Карпатян” можна почути різноманітні старовинні духові інструменти такі, як сопілки, фрілки, фуярки, дудки, а також контрабас та перкусію. Специфіка музики, а саме поєднання сучасного з архаїчним, вимагає від музикантів використання поруч з народними музичними інструментами електрогітари, бас-гітари, барабанів. При такому експерименті “Карпатянам” вдається не змінювати структури, мелодії автентичної музики. Музиканти не руйнують народну пісню, а обережно її збагачують та готують для ширшого кола слухачів
Одразу по створенню “Карпатяни” поринули в щільний гастрольний графік, а слухачі найвідоміших українських фестивалів («Країна Мрій», «Мазепа-фест», «Шешори», «Етноеволюція») отримали неочікуваний мелодичний драйв української народної пісні. Також музикантів радо зустрічали найбільші сцени Києва на Хрещатику та Майдані Незалежності. Є за плечима “Карпатян” сцени Польщі та Росії. Тому не дивно, що інтерес до творчості гурту не зникає не лише серед меломанів, а й серед українських мас-медіа.
“Паршива акустика цієї галереї істотно спотворила враження від акції, адже виступали все ж таки не панки, а музиканти. Зокрема, одна з найцікавіших українських формацій останнього часу – гурт “Карпатці” (Carpathian Roots Groove), – у складі якої вирізняються кобзар Тарас Компаніченко, скрипаль гурту “Древо” Сергій Охрімчук, співак з “Божичів” Валерій Гладунець. Їхню музику важко термінологічно охрестити (в таких випадках вдаються до невиразного і занадто місткого словосполучення “world music”). Їхня інтерпретація традиційного українського матеріалу – противага звичному паразитуванню на етнічних мотивах, яким вдовольняється припопсований мейнстрім.”
“Телекритика”
Журналіст Пауль Флюкігер, який дописує до німецьких та швейцарських газет і полюбляє білоруський, албанський та український панк-рок, навіть і не здогадувався, що він був не просто на українському концерті в CDQ, а на «Маланці»: «Для мене це був концерт з гарними людьми, зі смачною їжею – класний український борщ, смачні вареники і все те, що там було, мені подобалося. І, мабуть, ще була добра промоція фірми “Оболонь’’ з отим квасом, це мені найбільше сподобалося, але я навіть не знав, що це була “Маланка’’». Пауль при будь-якій нагоді намагається відвідувати українські та білоруські забави з огляду на їхнє музичне оформлення: «Я дуже хотів побачити “Гайдамаків’’, але я радше розчарувався. Ніби все добре, грають з драйвом, але їм чогось не вистачає. Це така мішанина – трохи регей, трохи ска, трохи рока впереміжку з українськими традиційними мелодіями. Але той другий гурт – «Карпатіяни» – для мене був цікавішим, я його взагалі раніше не знав і при першій же нагоді я його ще раз послухаю і обов’язково куплю їхню платівку».
«Наше слово» .
Склад: