Автори / Володимир Бунякін / Весілля

Похоронний оркестр вирішив підхалтурити на весіллі.

- А що ви вмієте грати? – спитали музикантів наречені.

- Ну, похоронний марш вміємо, - невпевнено пробухтіли музиканти.

- А «Циганочку» злабаєте? – спитали наречені.

- Ну, мабуть, злабаємо, - ще більш невпевнено збрехали музиканти.

- А з виходом? – спитали наречені.

- А бити коли будете? – відповіли музики.

- Одразу не будемо, - заспокоїли їх наречені.

- Ну тоді можна і з виходом, - змирились музиканти і відповзли поближче до виходу. А гості пили, веселились і хотіли танцювати.

Тоді музиканти почали грати «Циганочку», але у них вийшов похоронний марш.

- А «Сім с`орок» зможете? – вже сумніваючись, спитала наречена.

- Та хоч «Хаву нагілу»! – вже впевнено відповідали музики, зрозумівши, що двом смертям не бувати, і заграли «Сім сорок». Але у них все одно виходив похоронний марш.

- Ну а з Сердючки хоч що-небудь? – забилась в істериці наречена.

- Та хоч усю разом з Поплавським! – заревіли музики, спіймавши натхнення. І дружно завели похоронний марш.

І гості стали пити, не чокаючись, і танцювати тільки повільні танці. А наречена пішла та втопилась.

А музиканти дуже зраділи, тому що нарешті відчули себе потрібними свому народу. «Що б ще таке приємне зробити людям?» - замислились вони, проголосили білий танець та рвонули похоронний марш.

І гості почали кричати «гірко!» з скорботними пиками та пити гранчаками, бо наречену було жалко, а горілки ще багато.

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Коротко про себе. 38 років, юрист, пишу вже давненько, не член спілок і поки не хочу, фішка – гумористичні вірші аля Губерман, Іртєньєв і т.п. (ще пришлю), маю небагатий досвід публічного виконання, який збираюсь поповнювати. Фото не надсилаю з прин