Автори / Володимир Бунякін / Сергійкова мрія

Сергійко жив з татом і мріяв стати пожежником. А мами у них не було, тому що вона закохалась в Бориса Моісеєва та їздила за ним по всьому світу згідно гастрольного графику.

Коли Сергійку виповнилося дванадцять років, татко дав йому тисячу умовних одиниць та послав синка… ні, не куди подалі, а до п’ятизіркового готелю «Будинок колгоспника» - зняти для сім’ї парочку валютних повій.

Сергійко був слухняним хлопчиком. Він не витратив таткові трудові копійки на дуреп-однокласниць, горілку та наркотики, як зазвичай робив, а чесно, по-піонерськи, найняв двох породистих проституток, перевірив їх сертифікати якості і в очікуванні трамвая грався з ними в популярну дитячу гру «Содом і Гоморра».

Тут в п’ятизірковому готелі розпочалась пожежа від короткого замикання гасової лампи. Через якихось чотири години примчали пожежні. Вони, не кваплячись, розмотали свої шланги, прикурили від готеля і стали чекати, поки він догорить до кінця.

Сергійко згадав про свою мрію, застебнув штани і попросив у пожежних дозволу потриматись за шланг.

Пожежні були висококваліфікованими спеціалістами. У відповідь вони добросовісно відхлестали Сергійка шлангом по нахабній пиці і пояснили хлопчику, що ніякий це не шланг, а рукав, а такому козлу вони зараз як засунуть цей рукав… та як дадуть тиск у дванадцять атмосфер… а потім і козам його теж…

Сергійко був вже дорослим хлопчиком і знав, що у вказані пожежниками місця не влізет навіть середніх розмірів шланг, а не те що товстий брезентовий рукав з металевою байдою на кінці. Але аргументація пожежників выглядала настільки переконливою, що на цей раз він чомусь їм повірив.

Та Сергійко був ще й розумним хлопчиком і знав, що в цьому грьобаному житті ніщо не дістається просто так. Тому він відібрав у розбещених валютних самиць таткову тисячу, віддав її пожежникам і знову попросив їх дати потриматись за шланг.

І добрі пожежники подарували Сергійкові шланг, а разом з ним і пожежну машину, а самі врятували з вогню ящик горілки і зникли у темряві з валютними самицями.

Так збулась Сергійкова мрія.

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Коротко про себе. 38 років, юрист, пишу вже давненько, не член спілок і поки не хочу, фішка – гумористичні вірші аля Губерман, Іртєньєв і т.п. (ще пришлю), маю небагатий досвід публічного виконання, який збираюсь поповнювати. Фото не надсилаю з прин