Учасники

Автори / Григорій Семенчук / Григорій Семенчук. Вірші.

***

По вечорам таблички на хрестах

Виблискують у світлі жовтих фар

І листя дріботить немов холодний птах

Погода ніби промовля: «Аллах Акбар!»

І тут нема бруківки – все одно красиво

І польською красою місто це не зачепило

Ніч затанцює коло вікон мстиво

Це б ти мені ніколи не простила…

Не доля нам та взагалі нема жалю

Що я колись давно тебе зустрів

Я знову чай на килим цей проллю

Чому я швидко так перегорів

Бо осінь звершує молитву

Я бачив фото схожі на оцей процес

Чомусь тоді не викупив я цього ритму

Не викликало в мене інтерес

Твоя прозора чорна блуза

Під нею руку запускав не раз

Мені тепер не дзвонить навіть муза

Я здійснюю до осені намаз…

-------------------------------------------------------------------------

Життя довжиною в Ісуса

або Великдень серед зими

-

Керуючись примхами погоди

Згодом відриваючи від себе нікотинові плями

Що тримає тебе? В ряди-годи

Як Ісус б’єш себе бичами…

Цілі купу носиш за своїм плечима

Таких не потрібних речей. На загал.

Та оглянь цей світ очима…

Що не Бог – то телеканал…

Витискаєш із себе нові ідеї

Витискаєш із себе цю сучукрліт

Що не емо - то знову геї

Що не серце – то моноліт

Кожен день закінчився розп’яттям

На твоєму власному сні

Безпричинна любов до матів

Безпричинна любов до весни…

Настане третій день і твої близькі

Прийдуть по твоє тіло. А його нема.

Що не Великдень – то одні записки.

Що не листопад – то зима…

--------------------------------------------------------------------

***

Ти самим лише духом вітрила напхнеш

І до рану втечеш аж до сизих морів

За цей час тільки чаю нагрів

І ввімкнув якусь музику треш

Я розкрию долоні і чітко вперед

Прокричу але зразу замовкну

Він присів на коліно а я наче вовк

Чи бджола на якийсь мед

Стинуть гроші в кишені кондуктора

Що ти значиш для мене? Біль…

На дорозі точніш’ догори об опіль –

Зорі… Схожі на LEGO- конструктора…

----------------------------------------------------------

ти хотіла

-

Ти любиш гламур пестливе слово

Така ти – дитя клубів

Ти хотіла ходити в паби

Ти хотіла нову шубу

Ти хотіла ікри чорної

Мати трохи грошей і суші

Але вибач мені дівчино

Я не хочу йти та мушу

Ти любиш бріт-поп хаус

Випивати три пляшки скорливо

Ти по-справжньому була дититною

Ти по-справжньому віриш в диво

Ти хотіла вилити сльози

На мою стару газету

Що єднало нас с тобою?

Лиш любов до крові й балету…

-------------------------------------------------------------------

Після тебе

-

Після тебе не лишиться й сліду,

А до тебе їх і не було,

Такі вони – наслідки гніту,

Добре, що хоч це збули.

Після тебе – пустота,

До тебе вона теж була присутня,

Але не так і не така страшна,

Та й ти тепер мабуть відсутня…

Після тебе – вітер,

До тебе були дощі,

Ти скажеш, декілька літер,

Я напишу вірші.

Після тебе лишаться вірші,

До тебе віршів не було написано,

Ну, що ж бувай, пиши,

І не думай – що ти – списана

--------------------------------------------------------

***

-

Ользі Долинській

-

Тобі лишиться кілька слів

Їх прозором вкраде надвечірній блюз

Напиши у листі кілька віршів

Шум вітрів нагадує Muse

Не втечеш від своєї зорі

Бо вона цілу ніч заглядає крізь стіни

Так далеко вони… Нагорі…

І на пам'ять - одна світлина…

-------------------------------------------------------

Бібліофілія

-

Було це по-молодості, ти любила Тичину,

Я ж натомість його не любив…

Може я ще тоді був дитина,

Тільки зараз про це зрозумів…

А я ж натомість обожнив Сосюру,

Це навіть було ще до Жадана.

Ми так кохалися в літературі.

Нам навіть не хотілося вина…

Ми познайомилися в бібліотеці,

Потім зустрілись на читаннях.

Я згоден справді, що поезія –

Найкраще місце кохання…

І ось змінилися пріоритети,

Я сам тепер пишу вірші,

Не запишу себе у визначні поети,

Та все ж іду за покликом душі…

А ти тепер графуєш прозу,

Щось схоже на Юрка Покальчука.

Засохла подарована колись моя мімоза.

І пил припав на словника…

І було це вже в зрілості, ти любила Коельо,

Я ж натомість його не любив,

І не можна усе повернути,

Якби я цього не хотів…

-----------------------------------------------------------------

Trip

-

Твої дороги не розмило болотом

Надворі зірки зі сторони Кім Чін Ира

І тільки на твоїй дорозі

Стояла добра баба Іра

Чи може Ірина? Я не знаю

А вона і не казала

Хоча скажу що для неї

Моїх життів ще було мало

І ти наспівував Шопена

Хоча Шопеном і не був

І ти на жаль не чув дороги

Тому і вийти ти забув

Твоя дорога скінчилась печально

Містечком в те яке ти їхав

І провідник (що трохи п’яний )

Сказав – бувай. І трохи стихло

Прокинувся. Згадав про свій квиток.

Сирі літери. Ти вже вдома.

Але щось виміряло тепер твій крок.

Твою душу зводила якась судома

Ні венозної крові не лишиться тут

Ні великих шпал залізничних.

Ти лишаєшся знову спати

Але щось тут незвично.

Чуєш звуки подорожі

Чуєш поїзди їхній хрип.

І відкривши словник улюблений

Перше слово було Trip

------------------------------------------------

***

У мене

Потяг до спрощення слів у звуки

Потяг до спрощення тіла у руки

Потяг спростити людство в людину

Потяг спростити час у годину

Просто проститись з останнім потягом

Просто вкритись вечірнім протягом

Потяг тримаю до спрощення вікон у діри

Потяг спростити гітару у ліру

Я би спростив усе в цьому світі

Якби ти могла одного мене простити

-------------------------------------------------------------

***

Мій друг завжди любив дівчат

Які живуть срід плит могильних

Готесс

Вони розумні і мовчать

Та завжди мріяв про дівчат цивільних

Поетес

Мій друг завжди любив дівчат

В рожевому і чорному. Ну…Емо

Такі всі емоційні і кричать

Та мріяв про поетку із богеми

Мій друг завжди любив дівчат.

Що рок-н-рол любили танцювать.

Втрапляєш в їхні руки наче у лещата

Та мріяв про дівчину що навчить його писать…

Мій друг завжди хотів собі поетку, щоб повчальна,

Богемна, яка пише так велично.

Та замість цього трахав лише неформальних

Мовляв «Биваєт па-прівичкє»

------------------------------------------------------------------------

***

Колись висохне і це озеро

На дні його ти знайдеш моє фото

І ще купу усілякого непотребу

Там запальнички, великі шоколадки.

Каву обов’язково там знайдеш

Виллєш її і утвориться нове озеро

А потім у путівнику для туристів

Знайдеш фото і назву цього озера

«Мовляв має здатність висихати і відновлюватись»

А назва цього озера буде: «Твоя душа»

-------------------------------------------------------------------------

Різдво

-

…а все ж таки коліно боліло

сніг танув сніг з’являвся

сніг з’являвся сніг танув

іноді коли він з’являвся

і бачив на ньому обриси хат

обриси машин та й людей теж

ворота які виднілися з мого балкону

відкривались зачинялись

я думав що добре хоч туди

є кому ходити

прийшли двоє сусідів

сказали можна заколядувати

двері закрилися

дивно… в той вечір все вело до горілки

----------------------------------------------------------------------

***

лунає джаз померлих риб

сьогодні вранці все схололо

попримерзало болото сніг

бомжі попримерзали теж

я гуляв цілий день

дивився на циганські хати

на ці алкоголічні дерева

і раптом десь надвечір я

упав і розїбашив свою фізію

об любов

я піднявся почув солоний присмак

на губах… це любов

я при хромав додому весь розбитий

в крові з розбитими губами

мати відкрила двері запитала що це

мама це любов сказав я

-----------------------------------------------------------------------

***

зазвичай в цей час вони не просять пред’явити проїзні

зазвичай в цей час відкриваються очі у кофеїну

зазвичай тоді дівчата говорять ні

зазвичай в той час вони покидають цю країну

їх меншає з кожним днем як у реаліті-шоу

вони мають стегна округлі як лампи

узимку – светри улітку – t-shirt

хворі послідовники дональда трампа

зазвичай в цей час на вулицях трапляються поети

зазвичай п’яні та й я не дуже тверезий

подаруйте мені пістолет

ну а може підійде і лезо…

-------------------------------------------------------------

***

Про те що він -

статично один;

Його мучать колишні коханки.

Зустрічає по вечорам - вечори,

Зустрічає уранці – ранки…

Стеарин, пропілен, олеїн

вогкість снігу, сором з бодуна.

в’яже мотузом до ЖД ринв,

Бог. під новий рік – сатана…

Вранці сходить червона зима,

Хай вей Київ, хай вей часом на Львів.

Щось злама’ але ж ліків нема…

Як тварина випив поїв.

Вийшов мовчки тепер до вікна.

Подививсь на цю зиму хворіу на грипп -

Бог, під новий рік сатана.

Безнадійно під вечір охрип…

---------------------------------------------------------------

Наближення Нового Року

-

наближення нового року

я взнаю по частоті людей у

громадському транспорті

з ялинками.

другою ознакою цього

є п’яні чуваки які на підриві

ганяють по зупинці

і кричать…

новий рік наближається

ти не маєш настрою новорічного

і хочеться сказати «все!

на новий рік буду пити не з радості

а з горя…»

зрештою нема різниці за що ти п’єш

все одно це закінчиться спочатку

бурхливим позитивом а потім

ти відправишся втикати

і впадати в депресію.

так думаю і я. ну що там мовляв.

це ж життя… тиск крові у твоїх венах

буде залежати від тиску води у трубах.

з поправкою на одне: вода в трубах – чистіша…

----------------------------------------------------------------

***

на небесах моєї хворої країни

ці діячі все граються ножами

мов діти з сірниками

а ми як смертні

нижча раса

вдивляємось у це крізь призму

вкраїнського націоналізму й комунізму

і божеволіємо від екстазу

в обіцяному слові апостолів євангелізації

що краще

дебілократія чи можливо алкоголізм

кожного дня нас про це запитують

Засоби Масової Дефлорації

-------------------------------------------------------------------

Ранковий блюз любові

-

Бичками повна банка, що на підвіконні…

Мій тато чесний – він не викидає їх з балкону…

Ці дві малі ще зранку трохи сонні,

Та вже шукають пиво і жеруть батони.

А я ще сплю і бачу ніжні сни:

Красу та чорно-сірі вулиці.

Мені все в думах Львів, що восени…

Я навіть увісні розчулився…

Та раптом виника’ бажання –

Я розумію, що від нього не втекти.

Цей туалет – моє одвічнеє кохання…

--------------------------------------------------------------------------

Літера «Z»

-

Я мабуть скоро стану святим просто так без ніяких монет

З під моїх не просторих легень виривається хворий дух

На вікні намалюю чітким обрисом літеру «Z»

Та її не побачу як двох власних вух

Залишилось ще рівно 20 тортур

До нового і чесного місяця болісних тіл

Ти пішла за тобою лишився лиш дивний пурпур

Що просипала ти своїм духом на стіл

Шкодувати… Куди вже? Не вистачить сили

Я лишився на кухні і аспірин

Ну так сталося не попросили

Залишилось лиш кілька годин

До нових місяців і своїх старих дір

Що латати вже важко… і часом в потребі

Я рахую: а скільки залишилось зір?

Стільки й часу мені потрібно на небі

10.01.2008

Додав Grigory-Jah 13 січня 2008

Про автора

Поет, актор, організатор різних кільтурних акцій. Народився і живе у м.