Автори / Данило Плахов / Про кохання.... Доста…

Грається сонця промінь

З водою весняних калюж

птахи, що стрілою вдалечінь

дарують тіні, сотням душ

а ті похмуро плавають по місту

в ефірі смогу й побуту проблем

тут суїцид заміна оптимізму

а посмішки звуться кораблем

Це все мара та міражі

Що було, і що збудеться колись...

Випадку банальні віражі

я бачив як кудись неслись

Чорна кішка спить на даху,

І немає їй, ніякої справи,

До проблем моїх й страху

Що хочу серед сірих облич

Побачити, лише, твоє хотів.

У день, а не коли наступе ніч

та цілувати, як колись умів

Дивитись в твої очі

Вони як небо серпня гарні.

Лукаві, хитрі по дівочі

Стервозні та безкарні

Але мене нема я вмер

І цього буде доста......

Додав DIYclab 03 грудня 2007

Про автора

адмін DIYclab, редактор та засновник самвидава "ФонтарЪ ", дурень якого світ не бачив.