Автори / Юлія Супрун / ***

Вогонь вилизував повітря.

Хтось сутінків розсунув ширму.

Десь розламався шурхіт шибок,

пронизаний кремезним вітром.

Свіча сльозилась парафінно.

Ніч, загримована під зиму,

вбирала простір за дверима,

снувала снігу павутиння…

А замість слів –вже попіл сивий.

У дзеркалі – дрімотні тіні.

Їх відображено тремтіння,

роздмухане вогнем щосили.

У рамах книг – цупкі цитати.

Набридли смутку інтер’єри.

Згашу свічу. Відкрию двері.

І вийду з присмерку кімнати.

Додав Arta_ra 19 жовтня 2007