Автори / Тетяна Дігай / Тиждень з поезією Сергія Лазо.
Сергей Лазо. ДО И ПОСЛЕ: Книга стихов. – К.: «АртЭк», 2002. -112 с.
Сергій Лазо. МАГІЯ КРУЖІННЯ: Поезії. –К.: АртЕк, 2004. -88 с.: іл.
Сергей Лазо. ТЫ ТА. Стихи. Киев: Издательский центр «Просвита», 2007.
Сергій Лазо – відомий поет, композитор, драматург, автор десяти поетичних збірок, а також чотирьох музичних альбомів, серед яких є записи пісень у авторському виконанні, популярних шлягерів у виконанні зірок української естради.
З поезією Сергія Лазо я знайома давно: його перша книга віршів «Динамит», що вийшла 1992 року - одна з моїх улюблених поетичних збірок. І от справжній дарунок долі – випадкова зустріч у Спілці письменників, особисте знайомство і нові книги поета! Я прожила дивовижний тиждень з поезією Сергія Лазо!
Природа ліричної поезії завжди ховає таїну. Відображають чи не відображають вірші реальне життя поета, питання, авжеж, інтригуюче, але таїни поезії воно майже не стосується. Вірші, які щось там таке відображають, пізнаються одразу – відкриваєш будь-який поетичний збірник і потрапляєш на цвинтар готових істин, більш-менш вправно версифікованих. Сергій Лазо – справжній поет. Його вірші зростають на очах як живе древо, або як квітка, як внутрішня подія, що відбувається у процесі творчості. Душевна праця, витрачена поетом, потрібна і від читача, вона об’єднує читача з поетом у загальному переживанні.
Сергій Лазо вступає у текст, як «у невідомі води» і на мою думку, не з метою зафіксувати переживання, а тому, що інакше жити не уміє (можливо, не хоче?). У його віршах я бачу прорив від сьогохвилинних настроїв і обставин до нової художньої реальності.
Творчість завжди надлишкова, нелогічна, вона зневажає закони ratio, це – поетична лихоманка, адже людина реалізує своє право на таємний плач, сповідь і молитву.
Зазору між суттю і формою немає. Напевно, у щасливі творчі години думка і слово народжуються одночасно: «Ніч. / Плащ неба. / Застібка місяця.»
Велика гра підтекстів: «Коли на вулиці темніє, / Перехожі здаються знайомими, / Звуки складаються в мелодію, / А вікна світлі й гостинні. / Сутінки – те ж саме, / Що музика при свічках»»;
Майже у кожному вірші - життєві істини, що сприймаються як особисті відкриття:
«Останнє слово – магія падіння / Прощального осіннього листка»;
«Що чорне, то є чорне, друже мій, / І чорний день не стане світом білим»;
Блискучий іронічний шарм: «Дві думки постійно кружляють в голові: / Одна – зробити цей світ кращим, / А інша – послати його до біса. / І дивно: обидві – як добрі сусіди».
А вірші про кохання спокійно читати неможливо! –
«Я думав, що для кохання / Достатньо одного серця, / І я покохав тим серцем, Всім серцем, що в мене є. / Я думав, що для кохання / Достатньо одного серця, / Тепер і його не маю, / Тепер і воно твоє».
Збірку поезій Сергія Лазо хочеться не так рецензувати, як цитувати! Тому завершу свої незабутні враження ще однією цитатою: «Откупорена бутыль полувека,
Вторая бутыль – первая пуста» - зізнається поет, а я дозволю собі уточнення – ця пустота оманлива, бо, на мою думку, все перейшло у поезію!
Додав markiza 11 лютого 2008
Про автора
За фахом - викладач фортепіано; у творчому доробку 4 книги: "Корона Афродити, "Тетянин день", "Удвох із тишею"- поезії; "Книжкові імпресії" - рецензії, пишу українською, російською, перекладаю з російської, французької.
