Автори / Юля Смаль / Біле божевілля
Хтось розлучається, хтось божеволіє
хтось ледве жевріє.
Тихо на милицях вечір беззоряний -
штампик і серія.
Люди мільярдами землю запруджують,
може, окупитсья,
день перештормлений, дерево зломане,
кажете, де тут цар?
Майже закохане, зраджене, зріджене
ніби ще дихає,
скоро зупиниться, роки десятками -
віршами тихими.
Серцю не віриться, шторм попередженням
двері виламує,
хоч би віддихатись - буря, як молотом,
музика камерна.
Хтось не одружиться, хтось не посвариться,
час не розтягнеться.
Майже закохані не розговіються -
хмари на милицях.
Місяць зупиниться, в небо твердинею
світ може вдаритись.
Ранок за вікнами сни додивляється
марево змарити.
Я ти, коханий мій? Бурю віджив уже?
Вітер побавився?
Сумно без тебе так, може, приїхати
хоч привітатися???
Додав yusmal 30 червня 2008
Про автора
трям.
