Автори / Ольга Долженко / Ми і є Майбутнє (Севама Фест 5-6 квітня 2008)
Ще зранку в душі моїй заспівали янголи. То був перший ранок, коли все моє єство відчувало наближення свята єднання розділених частинок одного цілого. То був святковий ранок мого першого візиту до літературної спілки. Я передчувала, що саме тут мені стрінуться близькі за світом душі і уся моя прихована натура розвернеться з новою силою, знайшовши підтримки в єдинокровних друзях.
Та спершу, як водиться, прийшлося пережити довгу подорож до місця єднання. Як вірно виразилась Оксана Яблонська: «Між корпусами Аграрного Національного університету мелькали тіні поетів ще здавна…».
В той день всі наші тіні – поетів, письменників, бардів й просто випадковців, в досхочу намелькалися між корпусами. Я навіть можу закластися, що могла б водити між ними екскурсії…
Та коли все ж дісталася місця призначення щастя моєму не було краю.
Не дивлячись на те, що новий цей світ був мені зрідні, та сподівання мої виправдались не повністю…Як відомо, за світобудовою почуття й емоції наші знаходяться на астральному рівні, думки – на ментальному, а щось більш вимріяне, осмислене, споглядове – на каузальному, будхічному та атмічному. Линула чогось моя душенька зустріти Тишу і поміркованість, а зустріла емоційність й деяку стурбованість, що, в принципі, є нормальним явищем, адже природне покликання письменно-схильних людей закликати суспільство до дії й звертати увагу на сутність людської природи. Бачно, що деякі письменники прагнуть розкрити питаннячка побудови космічного світу, деякі ж виносять більш насущні амбіції на перший план. Тематика творів охоплює пронесені крізь віки теми: кохання, зраду, продажну й нестабільну любов, лицемірство. Хтось бере трохи вище, хтось ледь-ледь дотягує, заплутавшись в своєму мікроствітку…
Та було в усьому цьому щось й злегка містичне… Щось на зразок гордості обійняло мій мозок, коли я подумки провела паралелі між сучасними українськими талантами й письменниками доби «Розстріляного Відродження» (Антоненко-Давидович Борис, Буревiй Кость, Досвiтнiй Олесь, Драй-Хмара Михайло ,Еллан-Блакитний Василь, Косинка Григорiй , Кулiш Микола, Маланюк Євген, Осьмачка Тодосiй, Пiдмогильний Валерiан, Хвильовий Микола та інші).
Усвідомилось, що це і є творення історії – це і є майбутнє, це й буде минулим, про яке напишуть у шкільних підручниках, які візьмуть до рук заповзяті й не дуже учні. Хтось захопиться віршами, хтось життям, хтось повириває сторінки й зробить з них літачки або напише записку дівчинці з косичками з сусідньої парти…
Охопив жур за українську націю, яка все ж вижила під натиском ВСЬОГО та ще треба працювати й працювати, надолужувати.
Між цих зовсім нових мені людей звичайна буденність ніби ненадовго відступила, й перекинулась на іншу планету, думкою про що я й поділилася з Яблонською. Очі цієї жінки, яка всіх нас зібрала разом пробігли по мені, озвавшись щебетом шкільних років. Так, саме шкільних…згадалося як завуч сварилася «за неношение формы». Та світилися вони наскрізно й суворо і був цей погляд безмежним…
Було б цікаво зазирнути в душу кожному та на це не мала права й можливості. Тому спеціально утримуюсь від персональних оцінок творчості молодих митців, адже за такий недовгий проміжок часу сформувати об`єктивну думку про особистісні таланти не встигла. Хоча виокремлю Олександра Некрота, який впав викарбувався в пам`яті надзвичайною глибиною слова й чіткістю формування думки, Ольгу Швець зі своєю непідробною щирістю, звісно Оленку Багрянцеві та чудного фотографа Олександра Калініченка.
Ну що ж, як то кажуть: «Із «Собором»— у майбутнє, велике майбутнє»…(О.Гончар).
Додав БестІя 22 квітня 2008
Про автора
За освітою - банківський робітник з навроченим майбутнім журналіста. Мрія життя - створити справжній шедевр літератури. Маю понадрелігійне вірування, яке є міксом християнства й будизма. Світ бездоганний і вкрай справедливий.
