Учасники

Автори / Олег Коцарев / Вірші традиційної техніки

МАВ БУТИ НОВИЙ РІК

Мав бути Новий рік,
І за заводом Шевченка вибухи кусали
Небо,
Треба
Було дістати подарунок дружині від цивільного шлюбу;
Від вітрин покищо відділяв
Хворий і слизький міст.

Подруго!
Коли
Вибираєш
Подарунок,
Бери
Приклад
Із водія:

Він зупиняється біля моря
Та впускає всередину цей запах,
Рідкий, прохолодний, сумний,
Тим часом назбиравши
Сім
Брунатних камінців …

А ти, молодша колійна, поки знімай-знімай мені між ярками
Жовто-білі мініатюри,
Адже ти поки що — гедоністка?
Я поки що — гедоніст.


РОЗМОВА НА РОЗІ

На вулиці ввімкнули всі ліхтарі
І в неї з’явилась форма
Несподівана відлига
Й очі здається збираються викотитись через горло

У розталій річці щось пищить
Вода під будинками згнила і лишається
Наформована вулиця задихається
Лиш маленьким шпанятам — аби шо з вогкими рукавичками в кишені.


Курортний диптих

ВЕЛИКА ЯЛТА

ко-
ра-
бля
чекають сірі очі
але корабель іде в болото бо в нашого моря нема того боку

а людина дме через напружені губи
й іноді стискає горло

подібно насіннячко
стрибає з гори на гору
непотрібно але скидає
сосна красиву коричневу гілку у смугастий низ
як жеж гарно що двірник
не вийшов сьогодні на роботу!!!!
і не прибрав розгризені сходи -
так що всі люди можуть милуватись красивою коричневою гілкою
а він сидить собі у саду катає мікстуру
і давить кріслом-качалкою сливи
й не йому витирати кров
з підлоги підрізаної якимось бамбуком дискотеки на сходах
зранку дискотеку зачиняють
і між зубців будинків кожна прогресивна людина
бачить що не було би життя ні на грам

ні похмільним

ні покоїтальним

якби море глухим ударом не накинуло на вулиці
прозору блискучу тінь багдада
якби кожна її ганчірка пляшечка водорость і позначка
не була жовта не була зелена не була червона
не була мокра
і у-
лю-
бле-
на.


ВЕЛИКА ЯРЕМЧА

В житті кожного екскурсовода
Настає момент коли з-за повороту
Спускається автобус
Довгий як паровоз
Червоний срібний по-американськи рустований
З нього виходить найдовша жінка
З найбілішим волоссям найчорнішими окулярами
В світі
Згинається щоб пересадити зигокактус
І спідниця її
Мнеться мов шкіряна сумка
Цікаво якби взяти її за лікоть вести й
Розповідати
Розповідати
Розповідати?
Цікаво як це взагалі взяти жінку за лікоть
Тонкими довгими пальцями?

А повороти все не вщухають
А автобуса нема
А спілкування все гострішає
Геть людину даєш дрючок
Ось і церкви схожі на шишки
Ось і шишки схожі на ведмедів
Зверніть увагу
Хоч ліворуч
Хоч праворуч
Од центру сумки лежить цей кульок
Не згадаєте ви де з ним були
Коли й для кого
Цей зеленого кольору з написом «антилопа»
Впав зітхнувши
А той жовтий порвався так легко й невимушено?
І все ж ми їх трохи пам’ятаємо
Щось нам пливе
Кульки камінці корені

Екскурсовод ще й не розуміє
Як це говорять іншими мовами
Й трохи здивовано зі свого обличчя глядить на їхні язики
Що здаються білими жовтими чорними синіми
Й зеленими як кульок з написом «антилопа»

Жінка почухала шорстку оправу
Це їй до уваги?
Американська трагедія: болото осушили а воно повертається
Американська драма: болото осушують а воно повертається
Американський тріумф: болото осушили а воно повернулось

Усе-таки трюїст — екскурсовод:
Треба йому
Для чого ми згрібаєм по вершинах гальку
Пальці роздираєм а її кудись підкидаємо
Нащо кусаємо куртку вночі
За що любим освітлені пароплави
Й кричимо смерть
Вартовим?


СВОЯ НАКОЛКА

нам
альовано
неправильні знаки -
схід горнеться
до дворів

хоч і всі люди однакові
та в кожного — своя наколка
особливо в такому вагоні
який так лущиться
у цих наших милих
південно-східних
розслаблених клоаках

хіба їх миє вечірнє сонечко?
але ж я й потім чую
обидві барви слова клоака:
першу кам’яний паркан з виноградом
і другу жінку з трохи дертою
парасолькою?!

а головне — я не вірю
написаному на вулиці
де ви бачили людину
котра вбиває іншу?
і річка взимку — як дворик
я завжди знав а тепер скажу:
ух у мене і брррррррови!


ПУЩА-ВОДИЦЯ

Панночки лижами,
Ванночки з тишею,
Гріються краплі
Та Пуща-Водиця.

Колі — від серця,
Олі — від грудня,

Живи, крокодилице,
Місто і ліс,
Кажи, кригомийнице,
Повінь і гість,

Бо в кожній частині
Пожежницькій — дзвін.
Дзвін і ключ. Вивертка й кулька.


ПЕРШОТРАВНЕВІ СОКИ

нуль третій — рік скриття
перше травня — скриття річок
останній термін; крайні плоти
нашої дитячої флотилії
закинули груші в пісок
поснули між равликів
повстали проти віхоли
та від мами з папою ніде не дітись:
і либідь не скрижаніла
й христос воскрес
і на моїй кишені — червоний бантик.


КОЛІСКОВА

дощ собі -
й калюжа і схід
а я тобі
цілую руки як слід

україна спить
і посміхається вві сні
хі
хі
хі.


РУКА

Рука:
Чотири довгі пальці.
Рука:
Чотири жовті пальці


ТРИВАЄ ЖИТТЯ

Ельвіра
Носить на лівій нозі
Легкий золотий ланцюжок,
Нігті її фіолетові,
А волосся — кольору
Горючої пластмаси,
Бачила вчора фільм
Про графство Asssex
І знає п’ять
Восьмискладових слів,
За якісь три метри
Й чотири лотки
Чорна колода
Пухка
Магнітофон «Весна»
Вібрує все сильніше
І тремтять пута -
Лискуча пружина
Глобалізації,
Ельвіра
Буде — нашим криголамом,
Панцирником,
АН-2 чавунним,
Сліпучим блоком,
Котрий підіб’є й потопить
Англійську мову,
Та Ельвіра дура і ще нич не знає,
Натомість, усе знає
Товаришка Гордієнко,
Впрягшися в рюкзак,
Сигналізує з рогу:
Драстуйте, найприбитіше в світі радіо!
З вами на зв’язку — Ріо-Куарте,
Навколо Ріо-Куарте
За один удар ґонґа,
Мачете і серця,
Як сива кульбабка,
Вигоріли ліси,
Й відкрився жовтогарячий палац конквістадорів,
Золоте, хиже лісове бароко,
В Ріо-Куарте
Перерізають горло
Всім військовим,
Агентам,
Власникам залізниць,
І бачать, що це — добре,
Так.
Будуйте санаторії!
До революції — півтора місяці
Місце для сумнівів
І з дітьми.

Додав Art-Vertep 22 лютого 2003

Про автора

Поет, журналіст, прозаїк. Харків’янин. 25 років. Тонкий лірик і брутальний натураліст. Натурал, до речі, теж. Автор книги «Коротке і довге» (Київ: «Смолоскип», 2003) та книги «Цілодобово» (спільно з Б.-О. Горобчуком та П. Коробчуком – Київ: «Факт», 2007