Фестиваль КіноЛев

Шановні художники, режисери, музиканти, поети, письменники – творці мистецтва і його поціновувачі!

Я, Олесь Дзиндра, засновник та фундатор Музею Ідей у Львові. Простір де народжуються, визрівають та реалізовуються найрізноманітніші мистецькі проекти ми назвали Бернанденгарден – територія вільних пластичних ідей.

2006 року ми заснували Міжнародний фестиваль незалежного кіно «КіноЛев». Cпроба стосунків між Львовом і Кіно починалася кілька разів впродовж історії… Вже на шостий день, після першого у світі кіносеансу влаштованого братами Люм'єр 28 грудня 1895 року в Гран-кафе у Парижі, львів’яни мали можливість побачити фільм про площу Белькур що у Леоні, у своєму місті. Першою європейською кіностудією що з’явилася у Львові, стала 1901 року віденська студія фільмів «Уранія». До 1920 року свої представництва відкрили студії: Fox-Film, Alf-Film, Metro-Goldwyn-Mayer, Paramaunt Film, Universal Picture Corporation. 1938 фотограф, режисер Юліан Дорош розпочав зйомки першого українського кольорового фільму «Крилос» – історичної розповіді про ХІІ ст., навіяної розкопками храму у Галичі. Меценатом проекту був граф, митрополит греко-католицької церкви Андрей Шептицький. Першу професійну українську кіностудію «Кінофільм» на початку ХХ ст. створив підприємець, колишній працівник віденської «Уранії» Марек Мюнц. Перший фільмом студії стала зйомка пожежі на Дрогобицькому нафтопромислі. Більшість інших українських студій: Леополія, Муза, Полонія, Соня-фільм, не зняли більш ніж, десяток документальних фільмів. До 1932 у всіх кінотеатрах Львова змонтували закордонну звукову апаратуру. Відкрилося 11 нових кінозалів, а загалом наприкінці 30-х років у місті працювали тридцять звукових кінотеатрів. Отож, Львів завжди був кіномістом – ми ж прагнемо його зробити кіно столицею України.

Основна мета «КіноЛева» показувати незалежне, незаангажоване кіно, пропагувати, розповідати, знайомити з тим, що сьогодні відбувається у світі індивідуальної кіно творчості. Фестиваль має на меті популяризацію будь яких синтетичних мистецьких кіно проектів. Таке мистецтво навертає нас до суспільства де мистецтво є запотребоване

Фестивальні покази відбуваються в подвір’ї Бернанденгарден просто неба. Чому вуличний формат? Це львівський формат. Формат дворика, випадкової зустрічі, милої вечірньої бесіди… Навіть формальна частина його підтверджує цей демократизм. Тут немає квитків, рядів, годин, дійство відбувається постійно. Кожен глядач може вільно прийти і піти. Але основне це люди, які серед масового засилля видобувають перлини духу. Це найважливіше.

Будь який митець є співавтором великого Творця, його проекція, його мікро копія. У давні часи мистецтво було безпосереднім виразником життя, побуту, релігійності, війни… Для тих людей творчість була нерозривно пов’язана з життєвим досвідом. В однаковому настрої люди спостерігали за дивами, читали тексти молитов. Наступні століття приносили щораз виразніші зміни. Мистецтво і релігія стали частинами духовної культури з якою людина контактувала тільки у певні моменти свого життя, у музеї, церкві, бібліотеці. Шлях до мистецтва перестав існувати поруч із щоденними обов’язками. У добу глобального телебачення загальною практикою є копіювання чужих задумів або сценаріїв та їх реалізація (незрідка із зневажанням авторських прав). Утвердженими штампами зараз до нас апелюють армія режисерів, операторів. Успішний кадр знайдений у 20 рр. сьогодні перетворився на шаблон. Серіали, пластиковий посуд, масова продукція почуттів, відчуттів, стереотипів – штампування «духовності». Людство до цього звикає. Ми хочемо бачити все у звичний для себе спосіб. Ми часто не зважаємо на тих поодиноких, які пропонують нам нові знахідки. Але тільки тоді, коли ми навертаємося на індивідуальне, на творчість особистості, ми робимо відкриття.

Ми, не професіонали в кіно, не режисери, не кінематографісти, а художники вирішили, започаткувати у Львові процес, який фіксував би, пропагував, знайомив з тим, що сьогодні відбувається на шляху індивідуальної кіно творчості. Самі кіношники це радо прийняли і їм пасує той формат який ми, художники, їм запропонували. Це власне демонструє співпрацю художників, режисерів, сценаристів, композиторів, хореографів…, які творять синтез мистецтв в знімальному образотворчому форматі – кіно. І в цьому діалозі народжуються елементи правди. Ми волаємо до душ у свій певний спосіб, пропонуючи цей формальний підхід до духовності. Сподіваємося отримати більше пропозицій для того щоб цю ідеологію, більш точно формуючи донести і презентувати.

Отож: Україна, Львів, вулиця, ліхтар, скульптура, екран, проекція, синтез, люди, художники, режисери, аніматори, музиканти, поети, глядачі, звук, фільм…

Зустрінемося

Щиро Ваш

Олесь Дзиндра

Учасники

Art-Vertep, nady