Автори / SA:) Шевченко / [Гарна людина морозного ранку]
Ранок. Четвер. Температура повітря “за бортом” близько –20оС. Після нудотного рандеву з 104-ю маршруткою я прибув до своєї рідної академії.
Обідрана, гола, простора, але доволі тепла аудиторія 291.
По аудиторії поширюється безтематичний гомін. Хтось ходе, щось випитує. Сміх. Приглушені, але відверті матюки. Це все атмосфера початку пари мого блискучого потоку.
В такий морозний ранок не хочется нічого окрім гарного сну. Тим паче не хочется вивчати дісципліну “Процессы и аппараты”.
Прийшов наш викладач. При цьому ми налагоджуємо себе на думки: “Та... ничего, было и хуже. Вспомните Валентину Павловну или «Медведя»”.
Починається заняття. І тут щастя... Він розмовляє по-нашому – ПО-УКРАЇНСЬКІ!!! Та ще й так гарно (таке буває дуже рідко у нашій академії). Не намагається щось викрутити. Не існує таких моментів, коли він пригадує українське слово замість російського, про яке він думає. Здається, що він викладає на українській не тому що так треба, а тому що він так хоче.
Нажаль більшість так тихенько, щоб він не чув, промовляє: «Блин, чё, он будет читать на украинском?»
Один з наших героїв-студентів його запитав: «А нельзя на русском, а то потом тяжело учить?» Що почалось... Це, мабудь, одна з найкрашіх лекцій, на яких я був. Не можливо точно на словах передати ті мої почуття гордості, задоволення, солідарності, повагу та навіть любовь, що коливалися в мені та прохали вилитися на усіх оточуючих. Слід переказати хочаб приблизно деякі його слова:
“Коли почалась ера незалежності України я спитав себе: Я українець? – Українець. А що я можу зробити для України? І по-перше я почав вивчати українську мову. Хоча я закінчив російську школу...”
“Ніхто окрім самих українців не буде носіями української мови.”
“Ви, доречі, розмовляєте не на чистій російській мові. Якщо ви поїдете до Росії, то достатньо сказати декілька речень і вам скажуть звідки ви...”
“Багато політичних партій бореться за визнання російської другою державною мовою. Ніби її треба зберігати. Але що зберігати? Тим більше у нашому регіоні? Від чого захищати цю російську мову? Можливо необхідно берегти та захищати українську? В жодній країні світу не будуть розмовляти на ній, якщо її не буде в Україні...”
Не було жодної тези, думки або якихось слів з якими я б міг не погодитися. Навідь не хотілось нічого доповнювати.
Ще “гарна людина” проконстатувала: “Раніше, у радянські часи, ніхто не повірив би що може бути українська естрада. Взагалі естрадна пісня. Там народні якісь... А зараз я вважаю що в дечому наша естрада краще російської. Наприклад я вважаю, що Океан Ельзи – найкращій гурт на теріторії колишньго СССР...”
Побільше б було таких теплих несподыванок. Особливо у морозні ранки.
Додав SA:) 21 серпня 2008
Про автора
Он помогал тем, кто хотел прыгнуть дальше и мешал сопротивлением в лицо тем, кто сегодня в районе «столкновения пустот».
