Автори / Серафім / Прокляття ворогам України

Отче наш, що ти є на Небі,
Та святиться ім’я Твоє,
Та буде воля Твоя,
На Землі, як на Небі.

1. Боже, зглянься на доньку твою нещасну – Україну. Потерпає Вона від ворогів ззовні і зсередини. Пригнічується воля її, знищується душа її, вбивається мова її, розкрадаються багатства її. Знищуються ліси та труяться води її, вмирають тварини і рослини, повітря у сморід перевертається. Діти її страждають від холоду і голоду, жебракують і в горі від хвороб перебувають. Тяжко працюють і зиску не мають.

2. Отче, Боже мій, звертаюсь до тебе і нехай слова ці силою твоєю наситяться і істиною стануть.

3. Хто з чужинців зазіхне на кордони України, поділити її захоче чи народ український пригнітити, тому прокляттям дії ці обернуться, гнів твій, Боже, на себе накличе.

Ноги його ходити перестануть, мозок згниє і рід зупиниться. На землю Українську ступивши, з думкою лихою, впадуть від отрути гадів степових та лісних, звістку про загибель роду свого приймуть і зітліють на землі в забутті, звірами розірвані, птахами розкльовані.

4. Хто мову українську притискати чи знищити забажає, той мову власну забуде, язик йому в роті розпухне, горлом кров поллється. А як діти його проти мови української зле замислять то розум втратять і ненависть людську отримають, помруть в віці молодім усіма забуті, зі страшною марою в голові.

5. Хто багатства України розкрадатиме, в народу забиратиме – той, Боже, благословення твоє назавжди втратить, пальці на руках його повисихають і не згинатимуться, жебраком поміж заможних тинятиметься і жодна людина на нього не зглянеться, у вогні майно його згорить. І діти його, і близькі до нього здобутки свої втратять, в холод і дощ, і спеку даху не матимуть до самої смерті своєї. Собака дикий останній хліб їхній собі на поживу забере, щури п’яти їхні під час сну їстимуть, спокою лишивши. А діти їх, лише Україну полюбивши, на щастя її труд свій поклавши, прощення отримають.

6. Хто землі українські на бруд перевертатиме, ліси без міри вирубатиме, рибу, дичину, всяку тварину без межі та упину вбиватиме, воду й повітря труїтиме навмисною дією своєю, той, Боже, створіння твоє нищить, і буде йому, Боже, кара твоя жорстока й справедлива. Черево його загниється, хробаками наповниться, тіло його при житті на частини розпадатиметься, вся родина його виразками вкриється, гній з їхніх очей литиметься,

жодна рана не загоїться. І не матимуть вони ліків від того. Вода їм отрутою стане, на камінь неїстівний в руках їхніх хліб перетвориться, на свіжім повітрі груди їм спиратиме. Сморід страшний з тіл їхніх витікатиме і від смороду цього задихатимуться вони. І згинуть вони з землі української в муках страшних і стонах нелюдських.

7. А як чоловік чи жінка, що при владі, закон справедливий порушать або закон проти народу свого на користь свою чи на користь ворогів України створять, то строк їм тричі по сім днів, щоб вчинок свій спокутувати та гріх свій виправити. Якщо ж, до сплину строку не зроблять вони дії до виправлення злочину свого, то нехай, Боже, не оминуть вони кари твоєї, бо скоїли зраду вони. Шкіра злізе з обличчя їхнього, випадуть тельбухи з тіла їхнього, правець вигне спини їхні і зуби розкришаться їхні в судомах, і піна йтиме з брехливого рота. І побачать вони загибель дітей своїх, і відчують біль всього народу свого і не буде миті спокою в житті їхньому, і цуратиме народ могили їхні, і не спиниться прокляття навіть після смерті, бо зрада гірша за смерть.

8. Коли ж хто вірою своєю паплюжитиме віру українську, зневажатиме героїв українських, коли в молитві проклинатиме людей невинних, промови казатиме на замову, а не за совістю і по вірі, той ніколи не буде Богом почутий, не впаде ніколи в очі Господні, втратить сенс життя. Не принесе радості йому світу споглядання, в звуках розпач чутиме і не буде полегшення ні в сповіді йому, ні уві сні. З сірістю ототожниться він і жоден не стане поруч з ним. І страждання духовне стане нестерпним, і проситиме у Смерті забрати його, а вона все не приходитиме.

9. Такі слова мої, Господи, від розпачу, через страждання за долю України і народу її, що століття тривають. Прошу, Господи, захисту твого, бо ти є Батько наш, надія наша.

І віра наша завжди з тобою.

І нехай слова мої засторогою стануть для ворогів України.

І буде так від сьогодні та довіку!

Амінь.

Додав Art-Vertep 23 серпня 2008